Ви є тут

Агуф Марк Михайлович (1919–1986)

У 2014 р. виповнюється 95 років від дня народження Марка Михайловича Агуфа - українського архітектора, члена Спілки архітекторів України (з 1950), кандидата архітектури (з 1963), нагородженого медалями «За бойові заслуги» (1943), «За відвагу» (1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1941 рр.» (1945).

Марк Михайлович Агуф народився 18 жовтня 1919 р. в м. Харкові. У 1934 р. закінчив семирічну школу. В цьому ж році з родиною переїхав до м. Києва. Тут у 1935 р. закінчив восьмий клас.
У 1937-1948 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту, по завершенні якого здобув спеціальність архітектора-художника. Навчання було перерване: у жовтні 1941 р. - червні 1945 р. відбував службу топографом і старшим писарем оперативної групи штабу 423-о стрілкового полку 166-ї стрілкової Червонознаменної дивізії. Після демобілізації продовжив навчання.
По завершенні навчання з січня 1948 р. працював молодшим науковим співробітником у Інституті архітектури споруд Академії архітектури Української РСР. Після реорганізації Академії архітектури і створення Академії будівництва і архітектури УРСР М. Агуф працював старшим науковим співробітником.
У 1948-1949 рр. Марк Михайлович працював у бригаді архітектора В. Заболотного  на відновленні та добудові сесійної зали будівлі Верховної Ради УРСР. Протягом 1949-1950 рр. за його проектом на подвір'ї будівлі Верховної Ради зведено два керамічні фонтани.
У 1949 р. консультував і виконував авторський нагляд за забудовою житлового району Південавтобуду в селищі «Будівельник» в м. Дніпропетровську.
Протягом 1952-1953 рр. М. Агуф брав участь у розробці серії типових 4-5-поверхових житлових будинків для будівництва в Українській РСР (№ 1-403). Ця серія була реалізована в низці міст УРСР.
У 1953 р. за його проектом було споруджено пам'ятник-надгробок письменника О. Бойченка в м. Києві.
У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Средства и приемы архитектурной композиции массовой городской жилой застройки (на практике проектирования и строительства в Украинской ССР)».
З листопада 1963 р. працював старшим науковим співробітником Київського зонального науково-дослідного і проектного інституту типового і експериментального проектування житлових і громадських будівель (КиївЗНДІЕП).
У 1977 р. перейшов на роботу в сектор архітектури Київського науково-дослідного інституту теорії та історії і перспективних проблем радянської архітектури.
Нереалізованими залишилися проекти: експериментального житлового будинку колгоспника (1949), варіантів планування і забудови зразкового адміністративного центру колгоспного села (1949), сільради і магазину-їдальні (1949), форпроект площі Верховної Ради УРСР в м. Києві (у співавторстві; 1949), двох серій будинків для колгоспників для лісопильної зони УРСР (1950), серії житлових будинків колгоспника для південних зон УРСР (1950), форпроект архітектури гідротехнічних споруд Південно-Українського каналу (у співавторстві; 1951), альбому зразкових архітектурних рішень забудови житлових кварталів і вулиць із застосуванням серії № 1-403 і типових будинків-вставок (1953-1954).
Марк Михайлович брав участь у численних конкурсах: арка-в'їзд у м. Нову Каховку Херсонської обл. (1952), станція метро «Київська» в м. Москві (1952; проект визнаний одним з найкращих), міськрада для м. Києва (у співавторстві; 1952), станція метро для м. Києва (1952; друга премія), серія 4-5-поверхових будинків для Донбасу (у співавторстві; 1953; друга і третя премії), Тріумфальна арка на честь 300-річчя возз'єднання України та Росії в м. Києві (два проекти у співавторстві; 1954; обидва проекти відзначені грамотами), серія із шести житлових будинків для індивідуальної забудови в м. Києві (у співавторстві; 1955; перша премія, третя премія і чотири заохочувальні грамоти).
Як науковець публікувався в галузевих журналах і збірниках наукових праць («Архитектура жилых зданий», «Архітектура і будівництво», «Вопросы массового жилищного строительства», «Строительство и архитектура» та ін.). Він був автором книжок: «Рекомендации по внешней отделке панельных жилых домов» (1962), «Композиция и отделка фасадов» (1969), «Композиция и отделка фасадов крупнопанельных жилых зданий» (у співавторстві з М. Русаковським; 1975), «Проблемы повышения качества архитектуры» (1979), «Композиция городской жилой среды» (1984).
Помер М. Агуф 26 серпня 1986 р.

Список використаної літератури:

  1. Агуф М.М. Житлове будівництво в Харкові // Архітектура і будівництво. - 1954. - № 6. - C. 8-12: плани, іл.
  2. Агуф М.М. Конкурс на проект планировки и застройки Московской площади в Киеве // Строительство и архитектура. - 1982. - № 3. - C. 14-16: ил.
  3. Агуф Марк Михайлович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1956. - 5 л.
  4. В издательстве "Будівельник": // Строительство и архитектура. - 1974. - № 9. - C. 40.
  5. На вашу книжную полку: // Строительство и архитектура. - 1970. - № 1. - C. 32.
  6. Со взглядом в будущее: // Строительство и архитектура. - 1985. - № 2. - C. 27: фото.