Білогруд Андрій Євгенович (1875–1933)

У віці 9 років А. Білогруда віддали до закритого пансіону при 1-й київській гімназії. Через два роки перебування в школі йому доручали всі художні оформлення гімнастичних спектаклів і концертів. Під час навчання він перебував у фінансовій скруті. Ця обставина стала передумовою того, що в 15 років А. Білогруд залишив гімназію, не завершивши навчального курсу. У 1896 р. він вступив учнем до Землемірного училища в м. Пскові, яке завершив з відзнакою.
Після завершення училища був репетитором у дітей відомого архітектора Ф. Нестурха. Саме цей архітектор спрямував А. Білогруда до Академії художеств, куди він невдало намагався вступити в 1900 р. В наступному, 1901 р., він витримав вступний іспит на архітектурне відділення Вищого художнього училища при Петербурзькій Академії художеств. По завершенні третього курсу (1907) перейшов у майстерню професора архітектури Л. Бенуа.
Протягом 1906-1909 рр. студентом брав участь у низці закритих архітектурних конкурсів. Ним, зокрема, були створені проекти училища в Казані, гімназії в Лібаві, будівля комерційного клубу в м. Ростові та ін. Ці роботи виконані у стилі ампір, проте не мали значних успіхів.
У роки навчання в академії А. Білогруд відзначався прискіпливістю щодо вивчення архітектурних стилів і пам"яток архітектури. У цей час у архітектурному середовищі відбувалося захоплення давньоруською архітектурою. Це сприяло його направленню Археологічною комісією до м. Батурина Чернігівської обл., де він протягом 1909-1911 рр. брав участь у реставраційних роботах з відновлення палацу гетьмана К. Розумовського, зведеного за проектом архітектора Ч. Камерона.
Завершив курс навчання А. Білогруд у 1910 р., захистивши дипломний проект Народного будинку в м. Пермі, і отримав звання художника-архітектора. На стажування архітектор їздив у м. Одесу, де на посаді головного архітектора на той час працював Ф. Нестурх.
У 1911 р. А. Білогруд разом з архітекторами О. Щусєвим, І. Фоміним, В. Щуко та іншими діячами брав участь в організації IV з"їзду радянських зодчих, Російського товариства захисту та охорони пам"яток мистецтва та давнини, а також скликання Всеросійського з"їзду художників.
У 1912 р. А. Білогруд почав працювати викладачем кафедри архітектурної композиції в 2-му Політехнічному інституті [1].
Будівлі А. Білогруда, зведені до 1917 р., відносяться до класичної архітектури.
Найкращими творами архітектора, як послідовника палладіанства, вважають другий будинок Розенштейна в м. Петербурзі (1913) і театр у м. Саратові.
У 1913 р. А. Білогруда обрано членом комісії з організації вшанування пам"яті Тома-де-Томона.
У 1914 р. він брав активну участь в організації виставки сучасних архітекторів Росії, приуроченої до міжнародного конгресу (виставка мала відбутися в травні 1915 р.).
У 1918 р. за проектом архітектора зведено Палац Праці в м. Ленінграді. Будівля вирішена в романському стилі.
У цьому ж році його обрано в науково-просвітницьку секцію від архітектурного відділу Спілки діячів мистецтва.
А. Білогруд був одним з організаторів, а в 1921-1922 рр. працював першим ректором радянської Академії художеств. Потім працював деканом архітектурного факультету (1922-1928), професором кафедри архітектурної композиції на архітектурному факультеті. Одночасно з Академією художеств архітектор викладав архітектурну композицію в інших вишах, серед яких Політехнічний інститут ім. Калініна, Архітектурний інститут промкооперації ім. Молотова та ін.
У 1920-1930-х рр. А. Білогруд очолював проектування в м. Сталінграді. Його бригада підготувала декілька проектів планування міста, а також проекти житлових і адміністративних будівель.
Серед проектів та споруд А. Білогруда: низка садибних будівель у Київській та Чернігівській губерніях (1911-1913), серед яких будинок птахівника для садиби М. Олив у Качанівці (нині Ічнянський район Чернігівської області), на замовлення П. Харитоненка будинок для працівників цукрового заводу в с. Парафіївці (1912); проект чотириквартирного будинку для маєтку К. Горчакова в с. Ташань; три житлові будинки для фірми Є. Гонцкевича та К. Розенштейна в м. Петрограді (1912-1914); проект житла для робітників (1917); проект будинку акціонерного товариства «Аркос» у м. Москві (1924); проект реконструкції м. Сталінграда (у співавторстві); проект трибун для площі Урицького (м. Ленінград).
А. Білогруд брав також участь у конкурсах: на палаци Араці в містах Москві та Ленінграді (1919), на проект будинку Держпрому в м. Харкові (1925); на проект пам"ятника Христофору Колумбу для м. Санто-Домінго (1929).
Помер 19 липня 1933 р. у м. Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург, РФ) [2] (за іншими відомостями - в м. Красногвардійську, нині Гатчина, РФ [1]) від важкої хвороби.