Гречина Михайло Гнатович (1902–1979)

Народився М. Г. Гречина в с. Будищах (нині Черкаська обл.). У 1920-1922 рр. працював секретарем медично-санітарного відділу в м. Черкасах, у 1922-1923 рр. - секретарем Укоопспілки в м. Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.), у 1923-1924 рр. - секретарем Управління будинками м. Києва.

Протягом 1924-1930 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського художнього інституту (один з його викладачів - архітектор П. Ф. Альошин), закінчивши який отримав спеціальність архітектора-художника. Під час навчання працював старшим техніком Проектного бюро будівництва Київського вокзалу (1929).
Протягом 1929-1933 рр. працював архітектором у Київській філії проектно-консультаційного бюро НКВС (згодом - «Діпромісто). У 1933-1935 рр. - старший архітектор архітектурно-планувального управління в м. Києві.
З 1935 р. став членом Спілки радянських архітекторів УРСР.
У 1936-1941 рр. - головний архітектор будівництва стадіону ім. Хрущова (Центральний або Республіканський стадіон, нині - НСК «Олімпійський»), Управління будівництвом, Управління будівництвом будинків Уряду в м. Києві).
У 1936-1937 рр. виконував обов"язки доцента кафедри архітектурного проектування Київського будівельного інституту, у 1937-1938 рр. - виконував обов"язки доцента кафедри архітектурного проектування Київського художнього інституту, у 1949-1953 рр. - старший викладач Київського художнього інституту.
Брав участь у Другій світовій війні, потрапив в облогу та був узятий у полон. Після закінчення війни отримав медалі «За відвагу» та «За перемогу над Німеччиною».
У 1945-1958 рр. працював керівником сектора Науково-дослідного інституту архітектури споруд Академії архітектури УРСР.
У 1950 р. захистив кандидатську дисертацію.
З 1954 р. був керівником дисертаційних робіт в Інституті аспірантури та Інституті архітектури споруд Академії архітектури УРСР.
У 1958-1959 рр. був заступником директора з наукової роботи НДІАБ Академії будівництва та архітектури УРСР.
У 1959-1963 рр. працював заступником директора НДІЕП Академії будівництва та архітектури УРСР.
Від 1963 р. працював заступником директора КиївЗНДІЕП.
Разом з дружиною Людмилою Василівною виховував сина Вадима, який також став архітектором.
Автор книжок «Стадионы» (1957), «Экспериментальное проектирование и строительство в УССР» (у співавторстві; 1963); статей у періодичних виданнях: «5 тезисов архитектуры Корбюзье» («Зодчество», 1930), «Архитектурно-художественное оформление улиц и площадей Киева» («Радянський Київ», 1933), «Музей Ленина в Киеве» та «Реконструкция ул. Жертв Революции» («Архітектура Радянської України», 1936), «Дом Правительства в Киеве» («Архітектура Радянської України», 1938), «Эскизные проекты оформления моста через Днепр» («Архітектура Радянської України», 1939), «Конкурс на проект гостиницы в Киеве» та «Кирпичная архитектура Киева» («Архітектура Радянської України», 1940), «Украинский Республиканский стадион» («Архітектура Радянської України», 1951), «Основы типового проектирования общественных зданий» (зб. «Сельские общественные здания»), «Пространственные системы покрытия Дворца Спорта в г. Киеве» («Вестник Академии строительства и архитектуры УССР», № 3 за 1959 р.), «Новое в строительстве Дворца Спорта в г. Киеве» («Строительство и архитектура», № 4 за 1960 р.), «Экспериментальное строительство гостиницы в г. Каневе» («Архитектура СССР», № 8 за 1962 р.); автор статей для Української Радянської Енциклопедії (4 томи, 1957-1963 рр.) тощо.
М. Г. Гречина брав участь у конкурсах, зокрема на проект пам"ятника на могилі М. Коцюбинського (1929; премійований), проект будинку Уряду в Абхазії (1932; рекомендований), проект будинку Проектних організацій в м. Харкові (1931; замовлений) та ін.
Серед споруд, зведених за проектами архітектора М. Г. Гречини (включаючи ті, що зведені в співавторстві) - житловий будинок Мліївської станції (1930), житловий будинок «Науковий робітник» на вул. Енгельса в м. Києві (1932), житловий будинок на вул. Артема, 26-А в м. Києві (1935), житловий будинок на вул. Челюскінців, 5 у м. Києві (1936), стадіон «Динамо» (1937; реконструкція У 1956-1958, 1978-1979), Центральний стадіон (нині - НСК «Олімпійський»; будівництво й реконструкція 1937-1941, 1967, 1978), житловий будинок на вул. Малій Підвальній у м. Києві (1953), адміністративний будинок Укоопспілки на вул. Хрещатик, 7-9 (1956), тенісні корти та відкритий плавальний басейн Центрального стадіону в м. Києві (1957), громадський і торговельний центр с. Ксаверівки (1960), Палац спорту в м. Києві (1960), готель «Тарасова гора» в м. Каневі Черкаської обл., павільйон ансамблю на льоду в м. Києві (1961), експериментальний житловий район у Дарниці в м. Києві (1962), проект громадських будівель з використанням безригельних конструкцій (клініка грудної хірургії, 18-типоверховий готель, лабораторний корпус КиївЗНДІЕП) у м. Києві (1963), будівля Торговельно-промислової палати в м. Києві (1964), готель «Русь» у м. Києві (1964) та ін.