Хорхот Олександр Якович (1907–1993)

Народився О. Хорхот 26 травня 1907 р. у м. Києві в родині вченого-ботаніка. Протягом 1916-1920 рр. навчався у гімназії в м. Києві, у 1921-1922 рр. - у трудовій школі, а в 1923-1924 рр. відвідував підготовчі курси до вступу у виш. У 1924-1926 рр. навчався в художньо-індустріальній школі, закінчивши яку здобув спеціальність художника-майстра.
У 1926-1931 рр. О. Хорхот навчався на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, по закінченні якого отримав спеціальність архітектора. Серед його вчителів були В. Татлін, П. Альошин , В. Риков, Н. Шехонін, О. Вербицький. Навчаючись в інституті, у 1930 р. працював техніком в «Укрторгпромбуді». У тому ж році як практикант і технік-виконроб працював на будівництві силікатного заводу в Бердичівському окрузі.
У 1930 р. за його проектом споруджено клуб (нині будинок театру Юного глядача в м. Києві).
Протягом 1931 р. часто змінював роботу: спочатку працював архітектором в «Головпроекті», потім - на тій же посаді в «Діпрохімі», а протягом 1931-1932 рр. - архітектором у «Держпроектбуді», «Металобудпроекті», «Промбудпроекті» (перейменування організації).
У 1933-1934 рр. О. Хорхот працював бригадиром архітектурного відділення «Промбудпроекту».
Протягом 1935-1936 рр. працював головним архітектором проектів у «Промбудпроекті».
У 1935-1941 рр. О. Хорхот був старшим викладачем кафедри «Архітектура» Київського інженерно-будівельного інституту.
У 1937-1940 рр. працював керівником архітектурної майстерні, а в 1941-1943 рр. - керівником архітектурно-будівельного відділення «Промбудпроекту», у 1944-1946 рр. О. головний архітектор «Промбудпроекту».
У зв"язку початком воєнних дій Другої світової війни на території України О. Хорхот був евакуйований до Сибіру.
У 1941-1943 рр. О. Хорхот керував дипломним проектуванням у Томському будівельному технікумі.
У 1943 р. за розробку споруд в умовах евакуації та теоретичне обґрунтування цієї проблеми О. Хорхоту присуджено вчений ступінь кандидата технічних наук.
Протягом 1943-1947 рр. був завідувачем кафедри «Архітектура» і деканом архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту.
У 1945-1947 рр. керував сектором в Академії архітектури УРСР. У 1947-1951 рр. О. Хорхот призначений директором Інституту містобудування при академії. З 1948 р. -консультант і науковий керівник аспірантів у Академії архітектури УРСР.
У 1951-1962 рр. працював керівником відділу районного планування та сектора промислових підприємств Інституту містобудування Академії архітектури УРСР (з 1957 р. -Академія будівництва і архітектури УРСР).
У 1962-1963 рр. був заступником директора з наукової роботи Інституту експериментального проектування.
У цей час брав активну участь у розробці генеральних районних планувань і транспортних схем міст Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Дніпропетровська, Черкас, Запоріжжя, Львова, Севастополя, Сімферополя, Ялти та ін.
У 1963 р. почав працювати в Київському інженерно-будівельному інституті на кафедрі архітектурного проектування.
У 1967 р. захистив докторську дисертацію, а в 1968 р. йому присвоєно вчене звання професора.
Серед реалізованих проектів О. Хорхота: завод «Правда» в м. Дніпродзержинську (у співавторстві; 1931-1933), тракторний завод у м. Сталінграді (1932-1934), завод «Красный Октябрь» у м. Сталінграді (1933-1935), один із цехів заводу «Станкоконструкція» у м. Москві (1934-1935), газопереробна станція НКМЗ ім. Сталіна (1935-1936), корпуси склозаводу в м. Києві (1937), головний корпус заводу «Авіахім» № 1 (1937-1938), комплекс Чернігівської фабрики обробки шерсті (1938-1941), комплекс заводу «Сибкабель» у м. Томську (1941-1943), завод гумотехнічних виробів у м. Томську (1941-1943), металообробний завод у м. Томську (1942-1943), проект благоустрою Дніпропетровського автомобільного заводу (1949-1951) та ін.
Нереалізованими залишилися проекти льонокомбінату в м. Києві, автозаводу в м. Кременчуці, заводу № 43 у м. Києві та ін.
О. Хорхот є автором понад 100 наукових статей з архітектури та будівництва та шести монографій.