Ігнатов Олег Никифорович (1915–1977)

Олег Никифорович Ігнатов народився 21 лютого 1915 р. в м. Києві в родині міщан.
До вступу до Київського транспортно-будівельного технікуму (1930-1931 рр.) О. Ігнатов був учнем столяра на 2-й дистанції шляху Південно-Західних залізниць. Протягом 1931-1935 рр. він навчався в технікумі, по закінченню якого отримав спеціальність техніка шляхів сполучення.
У 1935-1941 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту.
З початк Другої світової війни і до червня 1946 р. служив офіцером в Радянській Армії.
Після демобілізації і до 1951 р. працював керівником архітектурно-планувальної майстерні Київської обласної проектної контори (Облпроект).
У 1951-1954 рр. О. Ігнатов навчався в Інституті аспірантури Академії архітектури УРСР. У 1955 р. отримав ступінь кандидата архітектури.
Після закінчення аспірантури працював виконувачем обов"язків молодшого наукового співробітника Інституту історії і теорії архітектури Академії архітектури УРСР. З 1953 до 1956 рр. за сумісництвом працював викладачем з історії архітектури Київського художнього інституту.
У 1957-1958 рр. виконував обов"язки керівника сектора Інституту історії і теорії архітектури Академії архітектури УРСР, а з 1959 р. - працював старшим науковим співробітником Інституту теорії, історії і проблем радянської архітектури Державного комітету з цивільного будівництва та архітектури при Держбуді СРСР.
Серед будівель, споруджених за проектом архітектора: гіпсовий завод (типовий проект; 1946), авторемонтні майстерні, гараж, їдальня, оранжерея навчгоспу Білоцерківського сільськогосподарського інституту (1948-1949), однокласна школа (типовий проект; 1948), будівля сільської ради (типовий проект; 1948), проект планування зразкового с. Новоселівки Чернігівської обл. (1947-1948), проекти планування райцентрів Тернопільської обл.: Козова, Халожців, Нового Села, Великого Глубочка (1946), проекти планування сіл Станіславської (нині Івано-Франківська) обл.: Пасічної, Крековців, Пшеничників, Гнив, Тишківців, Дрогомирчан, Підгайного (1947), проекти планування сіл Чернігівської обл.: Ладинки, Красних Партизан (1948), проекти планування сіл Київської обл.: Фурманки, Панфілів, Семенівки (1950), проект планування курортного селища Ірпінь Київської обл. (1951) та ін.
За проектами О. Ігнатова збудовано також і численні пам"ятники загиблим бійцям Червоної Армії (у містах: Перемишлі (Польща); Чопі Закарпатської обл.; Кросно (Польща); Сянік (Польща); Михайлівці (Чехословаччина); Ратибор (Німеччина); усі - 1945 р.), а також обеліск для 19-ти пунктів боїв за м. Моравска Острава (Чехословаччина).
Як науковець, написав значну кількість розвідок з історії архітектури: брошури «Будинок музею В. І. Леніна в Києві» (1960), розділу «Архитектура Украинской ССР с 1917 по 1941 г.» до «Очерков по истории искусство народов СССР» (1961), проспекту для туристів «Крещатик» (1963), розділу «Архитектура» до V тому «Истории искусств УССР» (1963), книги «Архитектура Украины на новом этапе (1954-1964)» (у співаторстві; 1963), розділу «Архитектура периода капитализма» до «Всеобщей истории архитектуры» (1962), книг «Очерки истории украинской архитектуры» (у співаторстві; т. 1, 1957; т. 2, 1962). Крім того, О. Ігнатов написав близько 30 статей для «Української Радянської Енциклопедії» (протягом 1960-1964 рр.), а також численні публікації до галузевих журналів. О. Ігнатов досліджував творчість архітекторів О. Красносельського, І. Малозьомова, О. Вербицького.
Помер О. Ігнатов 10 липня 1977 р. в м. Києві.