Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)

У 1930-х рр. у м. Києві відбуваються зміни архітектурного стилю та створюється нова забудова. Серед київських архітекторів, які брали участь у проектуванні міста, виділяється ім"я Й. Ю. Каракіса - автора численних житлових будинків та комплексів. У цей період історії міста саме житлове й громадське будівництво набуло значних масштабів й істотно вплинуло на його художнє обличчя.

Йосип Юлійович Каракіс народився 29 травня 1902 р. у м. Балта, що на Одещині, в родині службовця. Змалечку захоплювався мистецтвом. Під час навчання у Вінницькому реальному училищі відвідував вечірні рисувальні класи та працював у Вінницькому міському театрі помічником художника-декоратора М. І. Драка.

Під час Громадяської війни 1919-1920 рр. був бійцем Червоної Армії, художником-плакатистом, згодом навчався на юридичному факультеті Київського інституту народного господарства, а у 1923 р. стає студентом живописного факультету Київського художнього інституту. У 1925 р., за порадою Я. А. Штейнберга, переводиться на архітектурний факультет, який закінчує у 1929 р. Під час навчання працює помічником майстра живопису М. О. Бурачека, навчається у відомих майстрів-архітекторів: О. М. Вербицького, В. М. Рикова, П. Ф. Альошина.

Під час навчання в інституті Й. Ю. Каракіс працює техніком на будівництві київського вокзалу. У 1929 р. вступає до Товариства сучасних архітекторів України, очолюваного Я. А. Штейнбергом, з 1930 р. включається в роботу товариства "Жовтень", очолюваного Є. В. та М. В. Холостенками, М. Г. Гречиною, П. Г. Юрченком, В. Г. Заболотним. У цей же час працює асистентом з архітектурного проектування в Київському інженерно-будівельному інституті, створеному на базі відділення фабрично-заводського та комунального будівництва Київського політехнічного інституту та архітектурного факультету Київського художнього інституту.

Й. Ю. Каракіс працює в стилі конструктивізму, розробляючи разом з членами архітектурних товариств проект будинку-комуни на 2 000 чоловік з характерними новаторськими формами.

У 1938 р. Й. Ю. Каракісу присвоєно звання доцента. Одночасно архітектор керує проектною майстернею, багато проектує й будує.

Для Й. Ю. Каракіса був характерним досить великий вибір типів споруд, але чи не найбільше він звертався до житлового будівництва. Крім того, він проектує та будує в комплексах житлових споруд дитячі садки, а також ресторани, готелі, школи. У своїй творчості Й. Ю. Каракіс звертався до характерних для тих часів стильових категорій, що були поширені в архітектурі - це, головним чином, конструктивізм, у певній мірі модернізм та модернізований класицизм.

З житлових комплексів, у котрих яскраво помітна самостійна творчість автора, можна назвати житловий комплекс з дитячим садком по вул. Січневого повстання у м. Києві (1933-1936 рр.).

З київських споруд Й. Ю. Каракіса необхідно відмітити ресторан "Динамо" (у співавторстві з П. Ф. Савичем, 1934-1936 рр.), житловий будинок у Георгієвському провулку (1936 р., відбудовано в 1951-1952 рр.), будівлю школи-інтернату на бульварі Дружби народів (1960 р., у співавторстві з Н. Г. Савченко), житлові будинки на вулиці Інститутській № 17/5, 19.

Великий будинок художньої школи за проектом Й. Ю. Каракіса збудовано у 1938-1939 рр. На відміну від інших споруд архітектора будинок має шестиколонний класичний портик, що вже вирішений у характері неокласичної архітектури. Зараз у ньому знаходиться Національний музей історії України. У формах споруди тактовно трактовані класицистичні риси, об"єм будинку добре пасує до навколишньої забудови та рельєфу місцевості.

Під час Другої світової війни Й. Ю. Каракіс працює у Середній Азії. Він спроектував споруду Фархадської ГЕС, житлові селища для робітників, а також переселених туди кримських татар. У вересні 1944 р. повертається до м. Києва і працює у Діпромісті. Тоді ж відновлює викладацьку діяльність у Київському інженерно-будівельному інституті.

Невідомо, як би склалася доля архітектора, якби не звинувачення його у космополітизмі. У 1952 р. архітектора звільнили з викладацької роботи за звинуваченням у космополітизмі. Він переходить до типового проектування, залишаючись новатором. У Діпромісті (головний архітектор типового проектування шкільних споруд) та КиївЗНДІЕПі (керівник відділу шкільних споруд) Й. Ю. Каракіс працює над типовими та індивідуальними проектами шкіл, яких нараховується кілька сотень. Його архітектурні ідеї втілені в проектуванні експериментальних шкіл як у м. Києві, так і в містах Донецьку, Краматорську, Луганську, Ташкенті, Махачкалі.

Й. Ю. Каракіс брав участь у численних конкурсах, серед яких конкурс на проект будинку Кооперації (м. Харків, у співавторстві з В. Г. Заболотним та П. Г. Юрченком), типове рішення школи для міст УРСР (у співавторстві з П. Ф. Альошиним та Г. І. Волошиновим, присуджена премія), будинок оперно-драматичного театру (м. Запоріжжя), типовий кінотеатр на 1000 місць (присуджена перша премія, здійснено будівництво у Харкові, Вінниці, Кривому Розі та інших містах), Курський вокзал (м. Москва, у співавторстві з П. Г. Юрченком та С. А. Татаренком, присуджена третя премія), проект вул. Хрещатик (1944 р.), Палац культури (м. Краматорськ), річковий вокзал (у співавторстві з М. В. Холостенком, присуджена премія), універмаг у м. Києві (у співавторстві з М. В. Холостенком), універмаг у Бауманському р-ні м. Москви (у співавторстві з Г. І. Волошиновим).

Перебуваючи з 1976 р. на пенсії, Й. Ю. Каракіс продовжуває працювати зі студентами як консультант у Київському художньому інституті. В. Г. Заболотний відзначав ,що Йосип Юлійович володів високою професійною культурою та ерудицією і завжди досконало аналізував студентські роботи.

Учнями Йосипа Юлійовича були десятки відомих талановитих зодчих, серед яких архітектори Анатолій Добровольський, Анатолій Ігнащенко, Валентин Єжов, Аврам Мілецький, Юрій Паскевич, історик архітектури Віктор Чепелик, художник Юрій Хімич, письменник Віктор Некрасов та ін.

Помер Й. Ю. Каракіс 23 лютого 1988 р. Похований на Байковому цвинтарі в м. Києві.

Творчість Й. Ю. Каракіса відіграла значну роль в архітектурному житті України, і ми з пошаною згадуємо ім"я архітектурного майстра. Його творча спадщина відображає сутність часу, сутність епохи, в якій жив і творив архітектор. Він створив власний стиль, свій почерк, своє бачення архітектури. Важко назвати сучасника, який би з такою ж силою, яскравістю втілив у свою діяльність власний хист і завжди залишався майстром своєї творчості, свого почерку. І в цьому, насамперед, полягає цінність творчості Й. Ю. Каракіса.