Касьянов Олександр Михайлович (1906–1961)

О. Касьянов народився 23 лютого 1906 р. в м. Харкові в родині вчителя.
Протягом 1923-1924 рр. працював художником і креслярем в «ИЗО» Рабіс.
У 1924-1930 рр. навчався на архітектурному факультеті Харківського художнього інституту, по завершенні якого отримав спеціальність архітектора-художника.
Паралельно з навчанням протягом 1926-1928 рр. О. Касьянов працював креслярем, техніком, старшим техніком спорудження будівлі Держпрому (архітектори С. Серафимов, С. Кравець, М. Фельгер) в м. Харкові.
Набуті під час роботи практичні навички знадобилися О. Касьянову в його майбутній роботі архітектором. Вперше на посаду архітектора він влаштувався в 1928 р. у проектне бюро Окржитлоспілки в м. Харкові. Тут він працював до закінчення інституту.
У 1928-1930 рр. за проектом архітектора у співпраці з С. Кравцем зведено будинок відпочинку поблизу м. Змієва Харківської обл.
Протягом 1930-1940 рр. О. Касьянов працював архітектором, заступником керівника, керівником архітектурно-планувальної майстерні Діпроміста УРСР.
У 1931-1938 і 1943-1948 рр. О. Касьянов з групою архітекторів працював над ескізним і генеральним проектами планування м. Харкова. У проекті планування міста він вперше запровадив ідею мікрорайонування міських територій, над якою працюватиме до кінця своїх днів. Як містобудівник він також брав участь у підготовці проектів планування міст Чернігова, Кам"янця-Подільського, Вітебська, Львова та ін. (1934-1941 рр.).
Одночасно з роботою архітектором він займався педагогічною діяльністю - читав курси архітектурного проектування у вишах м. Харкова.
У 1934 р. О. Касьянова прийняли до Спілки радянських архітекторів УРСР.
У 1940 р. його призначили головним архітектором м. Львова, проте на цій посаді він працював лише до початку Другої світової війни. У роки Другої світової війни служив у Червоній армії: у липні-вересні 1941 р. - архітектор з маскування промпідприємств Діпроміста УРСР у м. Харкові, протягом вересня 1941 - вересня 1943 рр. керував 2-м відділенням військово-польового будівництва. Протягом війни отримав такі нагороди: Знак Пошани, медалі «За перемогу над Німеччиною», «За доблесну працю», «За оборону Сталінграда».
Після визволення м. Харкова у вересні 1943 р. О. Касьянова призначили головним архітектором м. Харкова. Він брав активну участь у відбудові міста після воєнних дій.
За цей час він, зокрема, запроектував низку об"єктів з благоустрою м. Харкова: музичну естраду в парку ім. Т. Шевченка (1946 р.; у співавторстві), сквер і фонтан «скляна струя» (1948 р.; у співавторстві з В. Коржем і А. Маяком), павільйони тощо. За його проектом зведено житловий будинок на вул. Іванова, також брав участь у будівництві нової будівлі Харківського державного університету (1950-1951 рр.).
У 1949 р. став членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР.
У 1951 р. його перевели до м. Києва - на посаду директора Науково-дослідного інституту містобудування Академії архітектури УРСР.
З 1952 р. він керував роботою аспірантів в Інституті аспірантури Академії архітектури УРСР.
У 1955 р. О. Касьянова обрали в. о. члена Президії Академії архітектури УРСР.
У 1958-1961 рр. - член-кореспондент Академії будівництва і архітектури УРСР.
Під час роботи в Академії будівництва і архітектури УРСР був співавтором планування та проектування адміністративних будівель і парків у м. Новій Каховці Херсонської обл.
О. Касьянов брав участь у низці конкурсів, серед яких конкурси на проект будівлі ЦК КПУ, Будинку Червоної армії, пам"ятника Т. Шевченку в м. Харкові, Палацу Рад у м. Москві та ін. 
О. Касьянова був відомим громадським діячем. Його обирали депутатом районних, міських і обласних Рад депутатів трудящих в містах Харкові та Києві, він був головою Харківського відділення Спілки радянських архітекторів, членом правління Спілки радянських архітекторів УРСР.
Як науковець, О. Касьянов опублікував понад 40 праць у галузі містобудування. 
Помер О. Касьянов 23 вересня 1961 р.