Комар Анатолій Миколайович (1909–1959)

Народився А. Комар 26 грудня 1909 р. в м. Києві у родині коваля залізничного депо. У 1924 р. закінчив середню семирічну школу. У цьому ж році розпочав трудову діяльність слюсарем на залізничній станції Козятин.
Протягом 1925-1930 рр. навчався в Залізничній профтехшколі Козятина, по закінченні якої отримав спеціальність помічника машиніста паротягу.
У 1930-1934 рр. навчався в Дніпровському інженерно-будівельному інституті в Запоріжжі, по закінченні якого отримав спеціальність інженера-будівельника.
А. Комар уже в ці роки поєднував навчання в профтехшколі та інституті з робочою діяльністю: з 1929 р. по 1932 р. працював десятником з бетонних і теслярських робіт на будівництві Дніпровської ГЕС, у 1933 р. - виконробом на будівництві електродного цеху алюмінієвого заводу, складу готової продукції, цеху кальцинації, дороги, житлових будинків для гуртожитків.
У 1935 р. закінчив Військову авіаційну школу військової частини 2224, отримавши спеціальність техніка-лейтенанта. 
Після закінчення авіаційної школи в 1935-1937 рр. працював виконробом, керівником будівельної дільниці «Листопрокатбуду» заводу «Запоріжсталь».
У зв"язку із закінченням будівництва листопрокатних цехів був переведений на будівництво доменної печі № 3 як головний інженер будуправління «Доменбуд», в якому працював у 1937-1939 рр. (у травні 1938 р. «Доменбуд» було ліквідовано, А. Комара призначено головним інженером будівництва цеху холодної листообробки «Листопрокатбуду»).
У 1939-1941 рр. працював керівником і головним інженером будівельного управління Металургбуду, будівельної доменної мечі № 4 «Запоріжбуду».
З початком Другої світової війни й захоплення Києва німецько-фашистськими загарбниками працівників тресту «Запоріжбуд» евакуювали на Урал для будівництва металургійних підприємств. Протягом вересня 1941 р. - травня 1942 р. працював керівником будівництва заводу № 701 тресту «Запоріжбуд» селища Чебаркуль Челябінської обл.; протягом травня 1942 р. - 1943 р. - керівником будівництва доменної печі № 2б тресту № 63 в м. Чусовий Молотовської обл. (нині Пермський край, РФ). Під час будівництва Анатолій Миколайович застосовував швидкісне спорудження.
Після визволення Придніпров"я від загарбників повернувся в місто та в 1943-1945 рр. працював в.о. керівника тресту «Запоріжбуд», керував відбудовою низки металургійних заводів тодішньої УРСР.
У 1945-1947 рр. - начальник будівництва доменної печі № 3 і прокатних станів у Запоріжжі.
Протягом 1947-1952 рр. Анатолій Миколайович був головним інженером тресту «Дніпровськпромбуд» в м. Дніпропетровську. В цей період серед численних металургійних об"єктів було зведено доменну піч № 6 на заводі ім. Петровського. Під час будівництва було використано новий метод армування монолітних залізобетонних споруд - самонесучі зварні великоблочні каркаси з крупної сталі. Цю пропозицію зареєстровано як винахід і рекомендовано відповідним Міністерством для запровадження на всіх будівельних майданчиках металургійної промисловості.
У 1952-1955 рр. А. Комар керував трестом «Дніпровськмпромбуд», а протягом 1955 - жовтня 1956 рр. працював головним інженером «Головпридніпровськбуду» в Дніпропетровську.
Із жовтня по грудень 1956 р. Анатолій Миколайович був першим заступником голови Держбуду УРСР.
У грудні 1956 р. за заслуги в галузі будівництва А. Комара було обрано дійсним членом Академії будівництва і архітектури Української РСР та її президентом. Одночасно його було призначено заступником голови Державного Комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва. У 1957 р. Анатолія Миколайовича обрано дійсним членом Академії будівництва і архітектури СРСР.
Серед будівель, зведених за проектами Анатолія Миколайовича, такі: пішохідний міст заводу «Дніпроспецбуд» (1935-1936), будинок громадських організацій заводу «Запоріжсталь» (1936-1937), бетонний завод у Запоріжжі (1937), адміністративна будівля управління будівництвом тресту «Запоріжбуд» (1939; у співавторстві), автогужовий міст у Запоріжжі (1943), шляхопровід у Запоріжжі (1943) та ін.
Нереалізованими були проекти обласного будинку Рад у Вінниці (1934), стадіону «Динамо» в Запоріжжі, водної станції «Динамо» в Запоріжжі (1938).
Серед наукових інтересів А. М. Комара - застосування залізобетонних конструкцій, індустріальні методи будівництва, нові будівельні конструкції. Він розробив і запровадив самонесучі зварні арматурні блоки з круглої сталі для монолітних залізобетонних каркасів. У 1956 р. А. Комар видав працю «Опыт произведения крупных стеновых блоков из местных строительных материалов».
Займався Анатолій Миколайович і громадською діяльністю: у 1951-1956 рр. був депутатом обласної і міської рад депутатів трудящих Дніпропетровська, у 1957-1959 рр. - депутатом Київської міськради.
Помер А. Комар 26 жовтня 1959 р. в м. Києві внаслідок нетривалої хвороби. Похований на Байковому кладовищі.