Косаревський Іван Олександрович (1912–1989)

Іван Олександрович Косаревський народився 9 лютого [2] 1912 р. в Голубовському руднику Кадіївського р-ну Ворошиловградської обл. (нині м. Голубівка Луганської обл.) в родині шахтаря. В документальних джерелах існує інша версія дати народження: Ю. Нельговський зазначає дату 9 листопада 1912 р. [3], в україномовній Вікіпедії вказані дві дати - 6 листопада 1918 р. і 9 лютого 1912 р. [4], а в журналі «АНТ» - 6 листопада 1918 р. [5].
У чотирнадцятирічному віці І. Косаревський почав працювати машиністом врубової машини на шахті № 22 гірничопромислової школи в рідному місті. Тут він пропрацював до вступу у виш. Майбутню професію визначила любов юнака до малювання, яким він захоплювався з дитинства [6]. Отже, в 1930 р. І. Косаревський приїхав до Києва для отримання вищої художньої освіти.
Протягом 1930-1934 рр. навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте не закінчив його. В 1934-1940 рр. навчався на архітектурному факультеті того ж інституту, закінчивши який отримав диплом архітектора-художника. Серед його викладачів були В. Г. Заболотний і В. Г. Кричевський .
Між навчанням на живописному та архітектурному факультетах І. Косаревський відвідав рідне місто, де працював кіномеханіком Голубівського шахтоуправління.
Навчаючись в інституті, І. Косаревський встиг попрацювати помічником головного інженера на облицюванні будівлі універмагу на вул. Хрещатик у м. Києві (1936), а також виконував оздоблювальні роботи будівлі Ленради в м. Ленінграді (1936).
У студентські роки виконав проект гідроелектростанції на р. Дніпрі та проект великоблочного житлового будинку на 28 квартир (обидва - 1940 р.).
Після завершення інституту молодий фахівець викладав у Дніпропетровському художньому технікумі.
У 1943-1944 рр. був архітектором Київського відділення Військпроекту, що розташовувалося на вул. Великій Житомирській у м. Києві. Тут І. Косаревський розробив проект склоробного заводу та клубу, які, втім, не були виконані в натурі [7].
У 1944-1947 рр. навчався в Інституті аспірантури при Академії архітектури УРСР. За керівництва академіка АА УРСР О. Власовав 1950 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Уманский заповедник Софиевка» [8].
Захистившись, І. Косаревський залишився працювати науковим співробітником сектору озеленення міст і промислових територій Інституту містобудування Академії архітектури УРСР (далі - АА УРСР). У 1955 р. переведений на ту ж посаду до Інституту історії та теорії архітектури Академії архітектури УРСР [9].
В Інституті містобудування АА УРСР керівником молодого дослідника став відомий ботанік, професор О. Липа. Це, ймовірно, й визначило коло наукових інтересів І. Косаревського - садово-паркове мистецтво. У 1952 р. результатом їх спільної діяльності стало видання «Альбом партерной зелени (цветочно-декоративные композиции и их элементы)» (1952). Про її популярність свідчить перевидання в наступному році.
Із цього часу він працював над розробкою проектів парків і дослідженням історії та теорії садово-паркової архітектури. Серед проектів, що не були реалізовані, зазначимо проект озеленення колгоспного міста (1949-1950) і проект колгоспного парку (1950). 
У 1954 р. І. Косаревський був науковим керівником Інституту аспірантури АА УРСР. Зокрема, за його керівництва кандидатську дисертацію на тему «Архитектурно-планировочное решение и ландшафтная композиция лесопарка» захистив І. Родічкін [10].
Брав участь І. Косаревський і в конкурсах на проекти: пам"ятника К. Хетагурову (1940); пам"ятника воїнам та мирним жителям, які загинули (1943; третя премія за відсутності першої та другої); пам"ятника воїнам та мирним жителям, які загинули (1944; 2-й тур; третя премія за відсутності першої та другої); індивідуального надгробку (1946; заохочувальна премія); пам"ятника на честь визволення Донбасу (1946).
І. Косаревський відомий як теоретик і практик ландшафтної архітектури. Лебединою піснею і результатом тривалих досліджень найкращих зразків палацово-паркової архітектури України стала видана Державним видавництвом літератури з будівництва і архітектури УРСР книга «Парки України» (1961) [11]. У ній описані визначні парки України, вперше в історії ландшафтної архітектури проаналізовано прийоми створення високохудожніх паркових комплексів. Важливими в науковому аспекті стали вперше опубліковані плани найбільш цінних в художньому, історико-архітектурному й дендрологічному відношеннях садибних парків, наведені матеріали з історії їх формування.
Ще однією подією в галузі ландшафтної архітектури стала видана «Стройиздатом» фундаментальна монографія «Искусство паркового пейзажа» (1977) [12]. Видання містить значну кількість інформації, що розкриває досвід і практичну діяльність зодчих в галузі паркового будівництва в Україні. Наведено історичні відомості з оцінкою композиційних рішень паркових комплексів, які розглядаються у виданні.
Іншим знаковим виданням І. Косаревського, яке вийшло в цьому ж році у київському видавництві «Будівельник», стало друге, доповнене і перероблене, видання «Композиция городского парка» (перше видання вийшло друком у 1971 р.). У книжці наведено науково обґрунтовані рекомендації щодо принципів і раціональних прийомів проектування, будівництва і подальшого формування сучасних міських паркових комплексів [13].
І. Косаревський протягом життя видав низку книг, присвячених історії та теорії садово-паркового будівництва, зокрема: «Государственный парк-заповедник - Софиевка» (1950); «Озеленение городов» (1951); «Альбом партерной зелени» (1951), «Софиевка» (1956, 1957, 1960, 1961), «Садиба в Сокиринцях» (1959), «Алупкинский парк» (1961), «Сокиринский парк» (1961), «Ландшафтная архитектура» (1963, збірник), «Як створити сільський парк» (1965; 1969, 1972); «Озеленення водоймищ» (1965, 1969, 1972), «Міські парки» (1967, 1976), «Композиция городского парка» (1971, 1977) та ін. Крім монографій, збірників і путівників, протягом життя І. Косаревський опублікував значну кількість тематичних статей у галузевих журналах.
Після виходу на пенсію продовжував консультувати спеціалістів, а також займався живописом, малюючи квіти аквареллю [14].
Зазначимо, що в ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, окрім виданих у друкарнях видань, зберігаються й рукописи книг І. Косаревського, що містять відмінності й будуть цікавими дослідникам діяльності І. Косаревського [15, 16].
Помер І. Косаревський 22 лютого 1989 р. в м. Києві.