Куликовський Валер’ян Іванович (1835–1910)

В. Куликовський народився в 1835 р. Закінчив Петербурзьке будівельне училище, гімназію в м. Ковному, у 1857 р. - Петербурзький інститут цивільних інженерів. 
По закінченню курсу працював помічником архітектора Ковельської губернії, споруджував приватні житлові будинки та займався ремонтом казенних споруд. 
У 1858 р. працював над влаштуванням ілюмінації та декоративних прикрас у м. Вільно (нині Вільнюс, Литва).
У 1859-1872 рр. працював у містах Ковно (нині Каунас, Литва), Вільно (нині Вільнюс; 1867-1869 рр.), Іркутську, Нерчинську (нині Читинська обл., 1869-1872; обидва - РФ). 
З 1875 р. працював архітектором управління Південно-Західної залізниці в м. Києві. 
Серед реалізованих проектів: перебудова військового шпиталю (м. Вільно; 1859 р.), каплиця на пам"ять про події 4 квітня 1866 р. (м. Іркутськ; 1867-1869 рр.); гостиний двір (м. Нерчинськ; 1869-1872 рр.); пасажирські та паровозні споруди на залізничній станції Фастів (нині Київська обл.; 1875-1876 рр.), Управління Південно-Західної залізниці у м. Києві (у співавторстві з О. Гогеном, збудовано разом з інженером В. Погребінським; у 1898 р. О. Кобелєв посилив фундаменти; 1887-1889 рр.), вокзал у м. Козятині Вінницької обл. (споруджував О. Кобелєв; 1888-1890 рр.), каплиця на залізничній станції Жмеринка Вінницької обл., дерев"яні церкви на залізничних станціях Козятин і Волочиськ Хмельницької обл. (1890-ті рр.), пасажирська споруда на Куяльницькому лимані в м. Одесі, прибутковий будинок архітектора Е. Гарріса в м. Одесі, Червоні (нові) пакгаузи в Одеському морському порту навпроти Карантинського молу (у співавторстві з Е. Гаррісом; 1896 р.), усипальня М. Вітте, будинки на вул. Михайлівській, № 15/1 (1882-1883 рр.) та М. Підгорського на вул. Ярославів Вал, № 1 (1896-1898 рр.) у м. Києві, садиба Трітшеля в с. Маслівці нині Миронівського р-ну Київської обл.
Помер В. Куликовський у 1910 р. в м. Києві.