Лінецький Олександр Васильович (1884–1953)

О. Лінецький народився 23 березня 1884 р. в м. Одесі в родині міщан. Його батько був письменником.
Середню освіту майбутній архітектор отримав в 1905 р. екстернатом у І-й казенній гімназії в м. Кам"янці-Подільському. Згодом в результаті випробувань у кваліфікаційному відділі та на основі постанови Управління професіональної освіти Народного комісаріату освіти (НКО), удостоєний звання архітектора-художника.
Протягом 1907-1913 рр. працював у м. Красноярську співавтором губернського архітектора Єнисейської губернії В. Соколовського. Перші споруди молодий архітектор звів у м. Красноярську: Торговельні ряди на ринковій площі (1907-1908), жіноча гімназія (у співавторстві; 1908-1909). Протягом 1908-1913 рр. у м. Ачинську за проектами О. Лінецького зведено чималу кількість прибуткових будинків і особняків. Серед них: особняк на вул. Воскресенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1908-1909), прибутковий будинок з друкарнею на вул. Воскресенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1908-1909), особняк на вул. Благовіщенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1909), дитячий притулок на вул. Набережній (1910), особняк на вул. Благовіщенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1910), кінотеатр на 500 місць у пров. Лікарняному (1911-1912), особняк на вул. Воскресенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1911), особняк на березі р. Іртиша (1911), прибутковий будинок з банком (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), прибутковий будинок з кінотеатром на 300 місць та магазином на вул. Воскресенській (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), прибутковий будинок з магазином на вул. Вузенькій (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), житловий будинок на вул. Вузенькій у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), баня на 100 чоловік (у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1913-1914).
Подальша творча діяльність архітектора О. Лінецького пов"язана з м. Омськом, де він працював протягом 1914-1921 рр. архітектором управління відділення залізниць та інженером технічних будівель. У м. Омську його проектами (або у співавторстві) зведено значну кількість споруд, серед яких: будівля Управління Омської залізниці на вул. Артилерійській (у співавторстві; 1914-1918), будинок співробітників Омської залізниці (1915-1916), вагонна майстерня Омської залізниці (1915-1916), головна контора майстерні Омської залізниці (1916-1917), кузнецький цех (1916-1917), друкарня Омської залізниці (1917), клуб Омської залізниці на березі р. Іртиш (1918), житлові будинки на вул. Татарській (1915-1916), вул. Тобольській (1918), вул. Дузькій (1918), 24 корпуси на козацькому базарі (1921).
Протягом 1921-1922 рр. О. Лінецький працював викладачем курсу теорії архітектурних форм та ордерів Сибірського художнього промислового інституту. Одночасно працював завідувачем відділення благоустрою обласного Губкомгоспу.
З 1922 р. діяльність О. Лінецького пов"язана з м. Харковом, куди він переїхав і де працював спочатку архітектором ВУЦИКа УРСР (до 1924 р.), будівельником комунального ринку Управління благоустрою (1924-1925 рр.), архітектором правління Ділового клубу (19245-1926 рр.), архітектором на керівництві будівництвом клубу-театру Української спілки робітників харчової промисловості (1927-1930 рр.), технічним директором будівництва Управління видовищними закладами і відповідальним секретарем міжнародного конкурсу «Большой оперы».
За участі студента Яновицького протягом 1922-1924 рр. працював над розширенням та реконструкцією будівлі ВУЦИКа на пл. Тевелєва. Серед інших його споруд, збудованих у м. Харкові: 22 корпуси на сільськогосподарській виставці на території Зоосаду (за участі студента Яновицького; 1922-1924), комунальний ринок (за участі студента Яновицького; 1924-1925), діловий клуб (1925), будівля колишньої Товарної біржі на пл. Тевелєва (1925-1926), пасаж на пл. Тевелєва (1926), два житлові будинки при Харківському паротягобудівному заводі (1926), будинок Південсталі на вул. Сумській, 118 (у співавторстві; 1927), клуб-театр спілки робітників харчової промисловості на вул. К. Маркса (1927-1930), сьома поліклініка на просп. Сталіна (1927), будинок Кондитер на вул. Данилевського (1927-1930), будинок членів правління УРСР на вул. Гіршмана (1929), будинок співробітників ГПУ в пров. Технологічному (1929), універмаг на пл. Р. Люксембург (1932-1933), Палац піонерів на пл. Тевелєва (у співавторстві; 1934-1935) та ін.
Протягом 1932-1933 р. працював архітектором у проектній майстерні ОГПУ РНК у м. Ростові-на-Дону.
У 1933-1934 рр. працював архітектором Управління проектування міськвиконкому.
Подальша доля архітектора пов"язана з м. Києвом. У столиці України за проектами О. Лінецького зведено палац Піонерів на вул. Кірова (1936), Всеукраїнський будинок оборони на вул. Хрещатик (у співавторстві; 1936-1937), «Гранд-готель» на вул. Хрещатик (у співавторстві; 1936-1937), будинок Актора на просп. Леніна (у співавторстві; 1937-1938), аероклуб в Святошині (у співавторстві, 1937), дитячий пасаж на вул. Хрещатик (у співавторстві, 1937), розширено та реконструйовано оперний театр на просп. Леніна (у співавторстві, 1937).
У зв"язку з окупацією м. Києва німецько-фашистськими загарбниками в період Другої світової війни був евакуйований у м. Красноярськ (протягом 23 вересня 1941 р. - 4 серпня 1944 р.), де працював крайовим архітектором. У Красноярську він спроектував стадіон на 3200 місць і фізкультурний павільйон, розробив проект розширення та реконструкції Крайового музею, спроектував клуб НКВС, будівлю Крайвиконкому тощо.
У 1938-1947 рр. працював завідувачем кафедри архітектурного проектування Харківського інституту інженерів комунального будівництва.
Значна кількість його проектів так і залишилася нереалізованою: міський будинок для Царициного (1911) та загальне зібрання для м. Чити (1911), будівлі комерційного училища (1914), переселенської управи (1914), географічного музею (1914), вокзал на станції Нижньо-Нікольській (1915), кінотеатр на 1000 осіб (1916), два прибуткові будинки (1917), житловий будинок (1918), грязелікарня (1918), Палац кооперації (1921; усі для м. Омська), проект перепланування м. Омська, будинки холостяків та сімейних для м. Харкова (1926), клуб-театр для м. Дружківки (1926), клуб-театр Катерининських залізниць (1926), тютюнова фабрика (1927), лікарня на 1500 ліжок (1927), Будинок проектів (1929), проект Театру масової дії на 4000 місць (1931; усі для м. Харкова), міський театр на 2000 місць в м. Тирасполі (1931), клуб-театр для м. Шахти (1932), житловий комбінат для м. Ростова-на-Дону (1933), будівля міськвиконкому м. Харкова (1933), цирк-театр на 3000 місць для м. Дніпропетровська (1933), будівля Держпрому для м. Харкова (1933-1934), конкурсний проект і реконструкція оперного театру (1937), будинок архітектора (1937), проект казарм чотирьох типів (1938), гуртожиток студентів Військової господарської академії (1938; усі для м. Києва).
Як науковець О. Лінецький розробив принципи будівництва військових споруд «Типизация помещений и стандартных конструктивных элементов» (1939), «Курс теории планировки и оборудования гражданских зданий» (1940-1941 рр.; під час евакуації майже всі матеріали були втрачені, крім теми «Гостиница» - наукової роботи автора, датованої 1947 р.), «Индивидуальное жилье в условиях восстановительного периода» (1943-1946 рр.). Архітектор опублікував численні статті в галузевих періодичних виданнях «Будівництво», «Соціалістичний Київ», «Архітектура радянської України» та ін. 
Помер О. Лінецький у 1953 р. в м. Харкові.