Лисенко Михайло Григорович (1906–1972)

Михайло Григорович Лисенко народився 16(29) жовтня 1906 р. в с. Шпилівка Сумської обл. в родині багатодітного селянина. У дворічному віці він переніс важку хворобу й отримав травму, що призвела до тяжких ускладнень: внаслідок туберкульозу кісток мав горб на спині, після перелому ноги кістки зрослися неправильно, нога не згиналася у коліні та була коротша за іншу на 12 см. Через хворобу він не зміг вчасно піти до школи, тому грамоту опановував самотужки.
У 1919-1920 рр. М. Лисенко навчався у Шпилівській початковій школі. Після смерті матері його віддали до Сумського дитячого будинку, де він пробув до 1923 р. За цей час він закінчив семирічну школу, а також познайомився з художником Н. Онацьким. Ця зустріч стала визначальною для М. Лисенка. Під час навчання у семирічці хлопець почав відвідувати художню школу, де захопився скульптурою.
Після закінчення школи його переведено до будинку підлітків у м. Харкові. Зважаючи на обдарованість М. Лисенка, його перевели навчатися до профшколи, яку він закінчив у 1925 р. Потім навчався в Харківському художньому інституті, де відвідував лекції відомих скульпторів І. Севери та Л. Блох. Першою роботою М. Лисенка став горельєф «Монтажник», виконаний за порадою І. Севери. Дипломною роботою стала скульптура «Будівельниця».
У 1932 р. на V Всеукраїнській художній виставці у м. Харкові експонувався його горельєф «Китай бореться». У 1935 р. на VІ Всеукраїнській виставці в м. Києві експонувався інший горельєф - «У катівнях фашизму».
З 1934 р. М. Лисенко плідно працював над скульптурними композиціями для пам"ятників і монументів. 
На цей час припав початок його творчої співпраці зі скульптором Л. Муравіним, що тривала понад десять років. У співпраці скульптори створили, зокрема, дві п"ятиметрові скульптурні композиції «Героїка громадянської війни», «Героїка соціалістичного будівництва» для радянського павільйону на Всесвітній виставці в м. Нью-Йорку 1939 р. та виготовили ескізи однієї зі станцій Московського метрополітену.
З початку Другої світової війни евакуйований до м. Алма-Ати. Там у співавторстві з Л. Муравіним він виконав дві скульптурні композиції: «Друзі» і «Партизани», що експонувалися на республіканській художній виставці «Велика Вітчизняна війна» в м. Алма-Ати. Крім названих, виконав й інші роботи.
У 1944 р. М. Лисенко повернувся в Київ. Тут він створив скульптурні композиції «Винос пораненого», «Похорон партизана», «Подвиг семи колгоспників».
У 1946 р. на Всесоюзній художній виставці він експонував погруддя Т. Шевченка.
Серед робіт скульптора - пам"ятники 61-му комунару в м. Миколаєві (1936; відновлений у 1967), М. Щорсу в м. Києві (1954), В. Затонському в м. Хмельницькому, С. Ковпаку в м. Путивлі Сумської обл.
Був М. Лисенко і педагогом: протягом 1944-1971 рр. викладав у Київському художньому училищі на кафедрі скульптури (у 1946-1960 - завідувач кафедри). У 1960-1971 рр. керував навчально-творчою майстернею скульптури. Серед його учнів - скульптори Г. Кальченко, М. Вронський, В. Бородай, В. Сухенко, О Олійник, В. Зноба, М. Дерегус та інші.
У 1947 р. М. Лисенку присвоєно вчений ступінь професора.
У 1963 р. скульптору було присвоєно звання народного художника СРСР, а в 1970 р. він став дійсним членом Академії мистецтв СРСР.
Помер М. Лисенко 8 травня 1972 р. в Києві після поїздки до Туркменії. Похований на Байковому кладовищі.