Молокін Олександр Георгійович (1880–1951)

Олександр Георгійович Молокін народився 12(24) серпня 1880 р. в м. Вільнюсі (Литва) в родині художника-самоука - вихідця із селян. 
У 1891-1898 р. навчався у Вільнюському реальному училищі, після закінчення якого вступив до Петербурзького інституту шляхів сполучення. У 1902 р. перевівся на архітектурний факультет Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив у 1910 р. й отримав спеціальність архітектора. Паралельно з навчанням протягом 1902-1905 рр. О. Молокін читав науково-технічні лекції для працівників Путилівського заводу в м. Петербурзі.
Після закінчення інституту О. Молокін спроектував будівлю Земської управи в місті Зарайську (1909-1910), а також будівлі Селянських поземельних банків у містах Пензі (1910-1912) та Тамбові (1911-1913).
У 1912-1914 рр. за його проектом зведено будівлю Селянського поземельного банку, а в 1914-1916 рр. - шпиталь павільйонного типу (обидві споруди - в м. Харкові).
Протягом 1912-1913 рр. О. Молокін працював асистентом на кафедрі будівельних мистецтв у Лісовому інституті в Петербурзі.
У 1914 р., пройшовши конкурс, О. Молокін затверджений на посаді головного архітектора м. Харкова. У цьому ж році він почав працювати викладачем Харківського технологічного інституту, а згодом став одним із засновників Харківського інженерно-будівельного інституту, в якому працював спочатку завідувачем кафедри архітектурних конструкцій, а згодом - архітектурного проектування до останніх років життя. У 1917 р. йому присвоєно звання доцента, а в 1921 р. - професора.
У 1925-1926 рр. за його проектом (у співпраці з архітектором Г. Іконніковим) зведено клуб Спілки друкарів (нині театр Російської драми) в м. Харкові.
Протягом 1926-1927 р. за проектом О. Молокіна (у співпраці з архітектором Г. Іконніковим) у м. Харкові зведено клуб працівників зв"язку.
У 1927 р. О. Молокін разом з архітектором М. Луцьким розробили конкурсний проект тютюнової фабрики «Укртютюнтрест» для її будівництва поблизу м. Чугуєва Харківської області.
У 1927-1928 рр. за конкурсним проектом О. Молокіна та Г. Іконнікова зведено будівлю Інституту наукової ветеринарії в м. Харкові.
У 1928-1929 рр. за проектом О. Молокіна та Г. Іконнікова збудовано комплекс будівель студентського гуртожитку «Гігант» в м. Харкові, розрахований на 3000 осіб.
У 1929-1930 рр. зведено будівлю Держстрахування в м. Харкові.
У 1930-х рр. за проектами архітектора зведено: інститут народної освіти (університет) у м. Луганську (1929-1930), сільськогосподарський технікум у м. Тирасполі (Молдова; 1930-1931), педагогічний університет у м. Шепетівці Хмельницької області (1930-1931) тощо. Також у цей період він працював над створенням альбомів та збірників типових проектів сільських будинків культури, лікарняних комплексів та ін. У 1934 р. отримав заохочувальну премію за проект кінотеатру для села.
О. Молокін з бригадою харківських архітекторів Спілки радянських архітекторів УРСР брав участь у конкурсі на проект забудови Урядового центру в м. Києві (1934). Їхній проект, на думку дослідників, мав хороше вирішення внутрішнього планування будівель, проте в ньому недостатньо було опрацьовано планування самої площі та спуску до Дніпра, архітектура будівель була маловиразна.
З 1934 р. О. Молокін був членом Спілки радянських архітекторів УРСР, згодом - членом її правління. У 1936 р. обраний членом правління Спілки радянських архітекторів СРСР.
У 1935 р. О. Молокіна затвердили науковим кореспондентом Всесоюзної Академії архітектури і членом її кабінету з історії та теорії архітектури, а в 1936 р. його обрано почесним членом-кореспондентом Королівського товариства британських архітекторів.
У 1936-1937 рр. О. Молокін керував бригадою з проектування та будівництва стадіону «Динамо» в м. Алчевську Луганської області.
Протягом 1939-1943 рр. архітектор мешкав і працював у м. Ташкенті, де звів будівлю кінотеатру, спроектував два пам"ятники (В. Леніну та «Загиблим на посту»).
Після визволення м. Харкова від німецько-фашистських загарбників, повернувся в місто та брав участь у складанні проектів розширення та відновлення низки раніше зведених будівель і, як консультант, керував бригадами архітекторів і студентів.
У 1944 р. за роботу з відновлення м. Харкова його нагороджено орденом «Знак Пошани».
Як науковець О. Молокін опублікував значну кількість статей, які друкувалися в галузевій періодиці («Архитектура СССР», «Архітектура Радянської України», «Высшая школа», «Архитектурная газета» та ін.). Він також виступав з доповідями на з"їздах, нарадах, пленумах Спілки радянських архітекторів у містах Харкові, Києві, Ленінграді, Москві.
Помер О. Молокін 22 січня 1951 р. в м. Харкові.