Неровецький Олександр Інокентійович (1884–1950)

Олександр Інокентійович Неровецький народився 17 березня 1884 р. в м. Черкасах Київської губернії (нині обласний центр) в родині лікаря і вчительки, вихідців з духовного звання. 
У 1901 р. закінчив Черкаську гімназію із золотою медаллю. У 1901-1902 рр. навчався на математичному факультеті Київського університету (відрахований за участь у студентському русі). У 1902-1907 рр. навчався на інженерно-будівельному факультеті Київського політехнічного інституту, по закінченні якого отримав спеціальність інженера-будівельника. 
Працював, в основному, на будівництві на керівних посадах. 
Під час роботи зі спорудження залізниць за його керівництва виконані конструктивні частини проектів залізничних будівель (депо, вокзали, майстерні, житлові будинки), опор великих кесонних мостів, різного роду штучних споруд (труб і залізобетонних мостів, шляхопроводів), генеральні плани розташування шляхів і будівель, а також проекти організації будівництва великих мостів, великих земляних робіт, укріплювальних і водовідвідних споруд (дамб), розроблені кар"єри тощо.
У 1907-1913 рр. працював помічником начальника і старшим виконавцем робіт на спорудженні залізниці залізничного вузла Льгов - Москва - Київ - Воронеж.
У 1913-1915 рр. О. Неровецький був старшим виконавцем робіт і начальником дільниці будівництва Кумської лінії Владикавказьких залізниць. У 1915-1922 рр. він працював старшим виконавцем робіт і начальником будівництва кесонних мостів зазначеної залізничної лінії.
У 1922-1924 рр. О. Неровецький працював помічником директора тресту і завідував Чернігівською губернською будівельною конторою Губраднаргоспу.
У 1924-1926 рр. працював заступником директора Донецького відділу і начальником технічного відділення тресту «Укрдержбуд».
У 1925-1930 рр. О. Неровецький був заступником технічного директора, технічним директором, головним інженером тресту «Індубуд» в м. Харкові.
У 1930-1936 рр. працював заступником голови і технічним директором «Укрбудоб"єднання», «Південміськбуду», «Південмонтажбуду» в м. Харкові.
У 1930-х рр. за керівництва О. Неровецького розроблено й успішно застосовано на практиці нові ефективні конструкції та вироби, прогресивні методи ведення робіт. Зокрема, активно впроваджувалося масове використання великоблочних споруд, швидкісні методи будівництва. Вперше у світі було розроблено технічні умови на провадження будівельних і спеціальних робіт у зимовий період. 
З 1934 р. його обрано головою Українського наукового інженерно-технічного товариства будівельників. О. Неровецький обіймав цю посаду до кінця свого життя.
З 1935 р. науковець безперервно очолював кафедри Харківського і Київського інженерно-будівельних інститутів.
У 1936-1939 рр. О. Неровецький працював директором Науково-дослідного інституту споруд і будівельних матеріалів (м. Харків). 
У 1939 р. йому присвоєно вчений ступінь професора.
У 1941 р. О. Неровецького обрано членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР.
У 1942-1944 рр. працював заступником директора з наукової роботи і завідувачем кафедри будівельного виробництва Магнітогорського гірничо-металургійного інституту.
З 1944 р. працював заступником голови Української філії Академії архітектури СРСР. Після утворення Академії архітектури УРСР О. Неровецький керував Редакційно-видавничою радою, був обраний керівником Відділу будівельних наук (з 1944 р.) та директором Інституту будівельної техніки. Крім того, він керував багатьма іншими відповідальними структурами Академії архітектури УРСР. Згодом О. Неровецький був обраний віце-президентом Академії архітектури УРСР.
У 1945 р. О. Неровецького обрано дійсним членом Академії архітектури УРСР. Згідно з наказом Міністра вищої освіти СРСР від 26.09.1946 р. було утворено Раду Академії архітектури УРСР, до складу якої включено О. Неровецького. На останній сесії Академії архітектури УРСР його одноголосно обрано віце-президентом.
За часи роботи на будівництві з 1907 до 1936 рр. за його безпосереднього керівництва збудовано: 5 вокзалів, 2 великих паровозних депо і паровозних майстерень, понад 50 житлових і службових споруд, великий військовий продовольчий пункт (станція Ромодан), електростанція (Лубни), понад 100 км залізничного шляху, водопровідні мережі, 40 штучних споруд (залізничних мостів і труб), 3 великих мости через р. Куму, Підкумок, Карамі і 3 кесонні мости; за технічного керівництва та нагляду як головного інженера або технічного директора будівельних трестів: численні малоповерхові та багатоповерхові житлові будинки на Донбасі, побудовані та реконструйовані заводи в різних регіонах України, до 15 медичних споруд, 10 клубів і низка менших об"єктів.
Як науковець, він написав і видав «Основы строительного производства» (1934), «Скоростное строительство» (1939), «Поточно-скоростное строительство» (1948), «Индустриализация жилищного строительства на Украине» (1948) та ін. Підручник «Организация строительного производства» не був виданий через початок Другої світової війни. О. Неровецький також був автором численних статей у галузевій періодиці та наукових збірниках.
Помер О. Неровецький 31 грудня 1950 р. після тяжкої хвороби. Похований на Лук"янівському кладовищі м. Києва, ділянка №9-А, ряд 3, місце 16.