Тацій Олексій Олександрович (1903-1967)

Творчий доробок Олексія Олександровича Тація характеризується визначними архітектурними спорудами, серед яких тризальний кінотеатр «Київ», Будинок проектних організацій у Києві, санаторії у Дніпродзержинську, Одесі, Криму, павільйон України на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві, житлові будинки, в т. ч. перші в Україні великоблокові та великопанельні (1929–1931 рр.), громадські споруди, що прикрашають міста і села України.

О. О. Тацій був активним учасником багатьох конкурсів, серед яких, одним з найголовніших, був конкурс на забудову повоєнного Хрещатика.

Значне місце у творчості архітектора займає велика кількість житлових та громадських будівель для сільської місцевості. О. О. Тацій був організатором і першим директором проектного інституту «Діпросільбуд», діяльність якого була спрямована на розвиток архітектури села.

Народився Олексій Олександрович Тацій 17 березня 1903 р. у Полтаві. У 1923 р. переїхав до Харкова. З 1923 до 1929 рр. навчався в Харківському технологічному інституті (ХТІ) у академіка архітектури О. М. Бекетова (1862–1941) і професора О. Г. Молокіна (1880–1951). У 1929–1933 рр. працював в Українському науковому інституті споруд (УНІС) в Харкові й одночасно навчався в аспірантурі цього ж інституту.

У 1934 р. О. О. Тацій переїздить до Києва і працює в «Цивільпроекті». Проектує житловий будинок по вул. Комінтерна, 3, що нині має статус пам’ятки архітектури 1930-х рр.

У 1930-х рр. бере активну участь у конкурсах на створення різноманітних об’єктів, серед яких Урядова площа (III премія), Наводницький міст у Києві (І-ша премія, був побудований, але зруйнований під час Другої світової війни). Крім того, проектує будівлю санаторію в Дніпродзержинську, Будинок Рад у Кривому Розі, критий басейн у Києві та ін.

З 1934 по 1941 рр. викладає в Київському інженерно-будівельному інституті. Серед його учнів – відомі архітектори В. І. Гопкало, О. І. Малиновський, Г. М. Слуцький, В. І. Чуприна та ін.

У 1944 р. архітектор бере участь у конкурсі на проект забудови Хрещатика.

У повоєнні роки працює заступником начальника Управління в справах архітектури при Раднаркомі УРСР, згодом – директором інституту «Діпросільбуд».

Олексій Олександрович пішов із життя 13 березня 1967 р. буквально за креслярською дошкою, залишивши нащадкам багату архітектурну спадщину.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Контакти: Світлана Кирій, Людмила Рабчевська

тел.: (044) 456-01-72, e-mail: socio_dnabb@ukr.net