Прахов Адріан Вікторович (1846–1916)

Народився А. Прахов 16 (4) березня 1846 р. у м. Мстиславлі Могильовської губернії (нині Республіка Білорусь) в родині філолога, історика та археолога Віктора Івановича Прахова та Євдокії Василівни Полубинської (Прахової).
У 1863 р. А. Прахов закінчив Третю Петербурзьку гімназію.
Протягом 1863-1867 рр. був студентом історико-філологічного факультету Петербурзького університету, який закінчив зі ступенем кандидата. Відбув у відрядження за кордон для «підготовки до професорського звання». У м. Мюнхені слухав лекції Г. Брунна та інших вчених, вивчав пам"ятки давньогрецького мистецтва, відвідав Париж, Лондон, Берлін, різні міста Італії, Відень. Під час подорожі вивчав давні та нові художні твори.
У 1873 р. А. Прахов захистив дисертацію «Исследования по истории греческого искусства», отримав ступінь магістра історії та теорії мистецтв і почав викладати в Петербурзькому університеті (з 1880 р. - професор). Викладав також у Петербурзькій Академії мистецтв.
Протягом 1875-1878 рр. був редактором журналу «Пчела», а в 1903-1907 рр. - «Художественные сокровища России».
30 березня 1880 р. А. Прахов захистив дисертацію «Зодчество древнего Египта» й отримав ступінь доктора історії та теорії мистецтв.
У 1880 р. переїхав до м. Києва. У цей час захопився дослідженнями, пов"язаними з фресками Кирилівської церкви (у цій же церкві він замінив високий дерев"яний іконостас XVIII ст. на одноярусний), мозаїками Софійського собору, вивченням інших пам"яток київської старовини. Варто зазначити, що в ДНАББ ім. В. Г. Заболотного зберігається унікальний рукопис А. Прахова «Кирилловская Церковь : Счетная книга. Рукопис» (1881), який, безумовно, стане в нагоді дослідником цього періоду діяльності як автора, так і для дослідників Кирилівської церкви.
Взимку 1881 і 1882 рр. дослідник відвідав Єгипет, Палестину, Сирію, Грецію і Туреччину.
У 1881 р. він дослідив залишки давньої церкви поблизу м. Остер (нині Чернігівська обл.).
У 1883 р. - А. Прахов почав керувати роботами з внутрішнього оздоблення щойно збудованого Володимирського собору. 20 серпня 1896 р. відбулося урочисте освячення храму, на якому присутнім був імператор Микола ІІ. З 1885 до 1896 рр. А. Прахов був головою Комісії з внутрішнього оздоблення Володимирського собору. Саме він займався розробкою програми розпису, підбором кандидатур художників і наглядом за веденням робіт.
А. Прахов започаткував при Успенському соборі в м. Володимирі-Волинському Волинської обл. давньосховище, до збірки якого він подарував близько 100 негативів. Але основною його роботою було дослідження пам"ятки сакральної архітектури. До речі, саме він зробив висновок про те, що собор є пам"яткою саме ХІІ ст. з огляду на кладку, особливості цегли тощо. Він виконав обмірно-фіксаційні графіки, а також склав проект відбудови собору (1886-1890 рр.). 
1 червня 1890 р. на засіданні Імператорської Археологічної комісії було заслухано звіт А. Прахова щодо необхідності відновлення Успенського собору. До звіту дослідник додав 37 аркушів з креслениками, акварелями, фотографіями. Але його проект було відхилено. Натомість в 1895 р. було реалізовано проект відбудови архітектора Г. Котова.
У 1887-1897 рр. А. Прахов працював професором Київського університету св. Володимира.
У 1897 р., завершивши свою роботу у Володимирському соборі, митець повернувся до Петербурга і до отримання повної пенсії в 1903 р. викладав у Петербурзькому університеті. 
У 1907 р. митець брав участь в облаштуванні церкви-усипальниці св. Петра на могилі генерала П. Оржевського в Новій Чорториї.
А. Прахов одним з перших присвятив свої наукові розвідки живописній спадщині Т. Шевченка.
Помер А. Прахов 4 травня 1916 р. в м. Ялті.