Пимоненко Микола Корнилович (1862–1912)

Народився Микола Корнилович 9 березня 1862 р. в передмісті Києва (нині - район Пріорки) у родині міщанина. Батько був іконописцем і різьбярем по дереву, виконував на замовлення іконостаси. Майбутній художник навчався в іконописній майстерні Іванова. Тут він познайомився з художником Миколою Івановичем Мурашком.
У 1876 р. Микола Пимоненко почав навчатися в Київській рисувальній школі, якою керував М. Мурашко. 
У 1881 р. він склав іспити на звання учителя малювання при Київському учбовому окрузі. Вчителював М. Пимоненко в м. Каневі.
У 1882 р. Микола Корнилович вступив до Петербурзької Академії мистецтв. У 1883 р. був переведений до натурного класу, де навчався з такими майстрами, як В. Сєров, М. Врубель, С. Васильківський, М. Ткаченко, М. Беркос. Проте в 1884 р. він змушений залишити Академію через стан здоров"я і матеріальні нестатки. На запрошення М. Мурашка викладав у Київській рисувальній школі.
У 1885 р. в Петербурзькій Академії мистецтв відбулася виставка, де вперше було експоновано картину М. Пимоненка «Гальорка».
У 1891 р. Микола Корнилович одержав звання почесного общника Академії (присуджувалося за заслуги в розвитку мистецтва).
У 1893 р. на запрошення художника І. Рєпіна (з яким познайомився ще в роки навчання в Київській рисувальній школі) став експонентом Товариства пересувних художніх виставок, а в 1894 р. став членом цього Товариства.
Протягом 1900-1912 рр. викладав у Київському політехнічному інституті.
У 1904 р. Петербурзька Академія мистецтв присудила М. Пимоненку звання академіка.
На початку ХХ ст. Микола Корнилович брав участь у міжнародних художніх виставках у Парижі, Берліні, Мюнхені, Лондоні. Зокрема, на виставці 1906 р. у м. Мюнхені його картині «Страсний четвер» відвели одне з найбільш почесних місць, а автора полотна прийняли дійсним членом Мюнхенського товариства художників.
У 1909 р. його картину «Гопак» придбав Лувр, а митець став дійсним членом французького товариства «Інтернаціональна спілка митців».
Серед найвідоміших картин художника: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1893), «Ворожіння» (1893), «Біля колодязя (Парубки)» (1894), «Київська квіткарка» (варіанти 1897 і 1908), «На ярмарку» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Сінокіс» (1900), «Брід» (1901), «Вихід з церкви в Страсний четвер» (1907), «Зустріч з земляком» (1908), «Гуси, додому!», «Суперниці. Біля колодязя» (1909), «Гопак» (1909) та ін.
Помер академік 26 березня 1912 р. від хвороби печінки. Похований на Лук"янівському кладовищі м. Києва.