Шіле Олександр-Петро-Адріан Якович (1830–1897)

О. Шіле народився 28 червня (10 липня за старим стилем) 1830 р. у м. Петербурзі в обрусілій німецькій родині. 
Освіту здобув у Петропавлівському училищі в м. Петербурзі. В 1852 р. закінчив Петербурзьку академію мистецтв, де серед його вчителів були Г. Боссе та К. Тон. За проект міської брами отримав звання некласного художника.
Протягом 1853-1855 рр. О. Шіле продовжив навчання у Берлінській будівельній академії, Франції та Італії. У 1855 р. він повернувся в Російську імперію і до 1869 р. працював у Петербурзі та Нижньому Новгороді на різних посадах.
У грудні 1869 р. його призначено київським міським архітектором. У січні 1870 р. він переїхав до м. Києва, де мешкав і працював до кінця життя. На посаді міського архітектора О. Шіле працював недовго - до 1871 р. Через велику кількість замовлень був вимушений передати посаду В. Ніколаєву . 
До призначення на посаду київського міського архітектора О. Шіле за керівництва архітектора К. Маєвського брав участь у реконструкції Царського (нині Маріїнський) палацу в м. Києві як завідувач внутрішнім опорядженням (1859-1870).
Протягом 1880-1889 р. був архітектором Фундуклеївської жіночої гімназії, займався педагогічною діяльністю. Виконував обов"язки експерта нерухомості в Кредитному товаристві та Земельному банку, був приватним учителем архітектури.
Серед його проектів: колегія П. Галагана на вул. Б. Хмельницького, 11 (1871; нині тут розташований Музей літератури), будинок Біржі (згодом Земельний банк) на вул. Інститутській, 7 (1870-1873; нині відомчий клуб), Царська й Михайлівська водонапірні вежі (1871-1872; не збереглися), фонтан на Царській (нині Європейська) площі (1872; не зберігся), музичне училище Російського музичного товариства біля вул. Прорізної (1874; не збереглося), Міська Дума (1876; не зберігся), реконструкція будинку Третьої чоловічої гімназії (1877-1878; у співавторстві з В. Ніколаєвим ; нині Будинок творчості школярів), водонапірна вежа в Купецькому саду (нині Хрещатий парк; 1876-1877), дві споруди Київського військового округу на вул. Банковій, 11 (1877; на їх основі в 1936-1940 зведено сучасне приміщення адміністрації Президента України). О. Шіле був автором великої кількості житлових і прибуткових будинків: професора В. Покровського на вул. Прорізній, 18 (1871), Г. Лозицького на вул. Софіївській, 20/21 (1873), вул. Хрещатик, 46 (1873), генеральші Д. Павлової на вул. Пушкінській, 32 (1875), надбудова житлового будинку І. Бродського на розі вул. Володимирської, 48 та пл. Театральної (1875; первісна споруда О. Беретті), реконструкція і переробка паркового фасаду особняка барона М. Штенгеля на вул. Ярославів Вал, 3 (1878), Ф.  Михельсона на вул. Пушкінській, 40 (1880; не зберігся), Г. Іллінської («номери Іллінської») на вул. Володимирській, 36 (1880-1882), прибутковий будинок Ф. Людвиковського (5 поверхів) на вул. Костельній, 4 (1887), прибутковий будинок Ф. Міхельсона на вул. Володимирській, 47 (1889-1890; у співавторстві з В. Сичуговим) (усі - м. Київ) та ін. 
У 1871 р. архітектор запропонував модель чавунного фонтану, яку було серійно застосовано в м. Києві в 1898-1901 рр. 
Помер О. Шіле 14 (26) вересня 1897 р. Похований на цвинтарі біля Аскольдової могили в м. Києві (надгробок не зберігся). У його некролозі в газеті «Киевлянин» (1897. - 20 верес. (№ 260). - С. 3-4) надруковано: «В Києві О. Я. Шіле першим з архітекторів порушив казарменний характер приватних споруд, і його твори... як взірці художньої майстерності рушили вперед київське зодчество».