Штейнберг Яків Аронович (1896–1982)

Яків Аронович Штейнберг народився 13 квітня 1896 р. в м. Києві. У 1918–1925 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського художнього інституту, по закінченні якого тримав спеціальність архітектора-художника. Свій дипломний проект він представив на конкурс на проект будівлі «Держпрому» в м. Харкові й посів там шосте місце. Протягом 1918–1924 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського політехнічного інституту, закінчивши весь курс, крім дипломного проекту.
Я. Штейнберг протягом 1916–1919 рр. працював помічником головного інженера на будівництві будівель Піхотного військового училища в м. Києві.
У 1923–1927 рр. читав лекції з креслення в школі ім. Ратманського в м. Києві, Київському педагогічному інституті та Харківському художньому технікумі. 
Протягом 1925–1928 рр. працював у м. Харкові на будівництві «Держпрому» (архітектор С. Серафімов). 
У 1928 р. Я. Штейнберг був членом Міського бюро Спілки будівельників, а в 1928–1929 рр. очолював Товариство сучасних архітекторів України.
У 1928–1934 рр. завідував архітектурним сектором «Індубуду» і «Цивільбуду», у 1934–1936 рр. очолював проектну майстерню «Цивільпромбуду», а в 1936–1938 рр. – проектну майстерню Наркомздоров’я УРСР. У 1938–1941 рр. був консультантом архітектурного проектування в Діпромісті.
У 1928–1930 рр. за проектом Я. Штейнберга в м. Харкові зведено клуб будівельників (у співавторстві з І. Малозьомовим і І. Мілінісом), у 1929 р. – житловий будинок «Індубуду» в м. Харкові, у 1929–1930 рр. за його проектом зведено Донецький гірничий інститут, у ці ж роки – цукровий завод на станції Веселий Поділ, у 1930–1932 – будівельний інститут у м. Харкові, у 1930–1931 рр. – вуглехімічний інститут і завод тракторних молотарок у м. Харкові, у 1931–1932 рр. – реконструйовано будівлю ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932 р. – житловий будинок ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932–1933 – житловий будинок у Гаграх. 
Протягом 1929–1934 р. Я. Штейнберг викладав архітектурне проектування в Харківському художньому, протягом 1934–1944 рр. – Харківському будівельному, протягом 1938–1944 рр. – Київському художньому, протягом 1934–1938 рр. – Київському будівельному інститутах.
У 1935–1936 рр. Я. Штейнберг розробив проект планування селища і три житлові будинки в Межигір’ї, у 1936–1937 рр. – житловий будинок «Радянський архітектор» у м. Києві (у співавторстві з О. Смиком, П. Костирком, С. Татаренком).
У 1937 р. Я. Штейнбергу присвоєно учений ступінь професора. 
У 1937–1955 рр. він був членом правління Спілки радянських архітекторів СРСР і УРСР.
Протягом 1938–1945 рр. за його проектом зведено житловий будинок при санаторії «Україна» в Гаграх.
У роки Другої світової війни Я. Штейнберг працював у м. Фрунзе керівником проектного бюро заводу № 60. У м. Фрунзе за його проектами споруджено електростанцію та житлові будівлі при заводі. Протягом 1943–1944 р. був головою правління Спілки радянських архітекторів Киргизької РСР.
У 1944–1946 рр. Я. Штейнберг працював керівником відділу житлових і цивільних споруд Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР в м. Києві.
Поблизу м. Києва в 1944 р. за проектом Я. Штейнберга збудовано дослідний будинок колгоспника.
У 1945 р. його обрано членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР, де він керував спочатку сектором Інституту будівельної техніки, а згодом очолював Інститут архітектури споруд. Багато працював у галузі типового проектування. За його керівництва було розроблено низку проектів житлових будинків для комплексної забудови кварталів, у тому числі серія І-480.
У 1946 р. його призначено керівником кафедри і професором Київського інституту цивільних інженерів і Київського інженерно-будівельного інституту.
Протягом 1947–1948 рр. та 1954–1955 рр. за проектами Я. Штейнберга в м. Києві зведено дві поліклініки, а в 1949 р. – житлові будинки селища «Будівельник» в м. Дніпропетровську (у співавторстві з Г. Граужисом та М. Агуфом).
У 1956 р. Я. Штейнберг захистив кандидатську дисертацію.
Значна кількість проектів архітектора залишилася нереалізованими. Серед них: технічний проект тютюнової фабрики (1928), електростанція в м. Слов’янську (1928), будинок Рад у м. Сталіно (1929), житловий масив «Промінь» в м. Харкові (1929), театр у м. Сталіно (1931), технічний проект річкового вокзалу в м. Києві (у співавторстві з С. Татаренком; 1936), проект реконструкції оперного театру в м. Києві (1937), проект фармацевтичного інституту в м. Дніпропетровську (1939), типовий проект кінотеатру на 600 місць (1945), багатоповерховий житловий будинок у кераміці (1946), типові проекти житлових будинків (1948), грязелікарня в Гаграх (1949) та ін.
Ще одним видом діяльності архітектора була участь у архітектурних конкурсах. Основні з них: проект Київського річкового вокзалу (у співавторстві з С. Татаренком; 1933), будівля Верховної Ради УРСР в м. Києві (1936), фармацевтичний завод в м. Дніпропетровську (1939), форпроект планування і забудови Хрещатика в м. Києві (1944).
Як науковець, написав понад 40 статей з архітектури та будівництва. Працюючи у вишах, підготував близько 40 кандидатів наук, серед яких В. Єжов, М. Агуф, С. Дехтяр, В. Чепелик, А. Іноземцева, Ю. Євреїнов, В. Жиздринський, І. Каракіс та ін.
Помер Я. Штейнберг у 1982 р. в м. Києві.