Сластьон (Сластіон) Опанас Георгійович (1855–1933)

Опанас Георгійович Сластьон народився 14 січня 1855 р. в м. Бердянську Таврійської губернії (нині Запорізька область). Його батько, Георгій Дмитрович, був іконописцем родом з кріпаків м. Золотоноші (нині Черкаської області). Після народження Опанаса родина Сластьонів переїхала до Ногайська Бердичівського повіту. О. Сластьон навчався малювати спочатку в батька, а потім у художника Постемського.
У 1872 р. Г. Сластьон, вбачаючи прихильність сина до малярства, перевіз його до м. Петербурга. Протягом 1874-1882 рр. був вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. Його вчителем був знаний художник і педагог П. Чистяков. У 1877 р. О. Сластьон був нагороджений срібною медаллю.
Після закінчення Академії мистецтв, О. Сластьон подорожував Україною, писав численні живописні та графічні етюди пейзажного характеру, робив начерки селянських типажів у характерному для певної місцевості вбранні, змальовував пам"ятники давньої української культури, речі селянського побуту, деталі архітектурних споруд чи прикметні зразки народного різьблення по дереву. 
У 1875-1928 рр. художник створив галерею портретів українських кобзарів. У 1875-1876 рр. О. Сластьон написав ранні портрети кобзарів Лівобережжя: Петра Неховайзуба, Трихона Магадина, Дмитра Скорика та ін.
У 1883-1885 рр. О. Сластьон створив серію ілюстрацій до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (1885). Наклад видання становив 7200 примірників. 
У 1887 р. художник влаштувався на постійну роботу класним художником з проектування обмундирування військ в інтендантське управління при Технічному комітеті Воєнного Міністерства.
У 1895 р. О. Сластьон видав літографований історичний альбом «Старовина українська і запорізька». Наклад альбому кількістю 480 примірників зберігався у підвалах друкарні Рашкова на першій лінії Васильківського острова в м. Петербурзі, був втрачений восени 1900 р. під час повені в м. Петербурзі. Залишився лише авторський примірник альбому, який у 1930 р. О. Сластьон передав Українській картинній галереї у м. Харкові. У роки Другої світової війни видання було розпорошене й нині збереглося 16 аркушів. 
У 1897 р. вийшла книга Д. Мордовця «Козаки і море» з ілюстраціями О. Сластьона. 
Навесні 1900 р. художник переїхав до м. Миргорода Полтавської області.
За політичні карикатури на теми революції 1905-1907 рр. О. Сластьона було взято під нагляд. 
У 1917-1919 рр. за проектами О. Сластьона на території Миргородського курорту були зведені в українському стилі водолікарня, клуб-їдальня, грязелікарня. 
У квітні 1920 р. на основі етнографічного та художнього матеріалу, зібраного комісією при Народному відділі освіти, за ініціативи О. Сластьона в м. Миргороді Полтавської області було створено «Науковий і художньо-промисловий музей», в якому спочатку нараховувалося близько 600 експонатів. Згодом художник передав у музей частину власних, зібраних протягом тривалих років життя експонатів - картин, музичних інструментів, етнографічних знахідок. Спочатку директором музею був О. Сластьон. 
Тривалий час він працював викладачем малювання в Миргородському керамічному технікумі. Проте з 1 жовтня 1928 р. у зв"язку зі станом здоров"я був виведений з постійного штату викладачів. 
На замовлення Всеукраїнської академії наук художник написав спогади про композитора М. Лисенка, надіслав історичні пісні «Українські народні думи», на замовлення харківського видавництва «Рух» написав спогади про життя та діяльність художника П. Мартиновича.
Серед найкращих картин, написаних О. Сластьоном, дослідники визначають «Миргород» (1901), «Весна» (1904), «Волинь», «Жниця на панщині», «Рибалка на річці Псьол» тощо. 
Помер О. Сластьон 24 вересня 1933 р. у м. Миргороді Полтавської обл.