Ви є тут

Сиркін Михайло Маркович (1922–?)

Михайло Маркович Сиркін - український архітектор, член Спілки архітекторів УРСР; нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За трудову відзнаку», «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Києва».

М. Сиркін народився 9 червня 1922 р. в м. Харкові в родині робітників.
У 1940 р. його мобілізували до лав Червоної армії. Закінчивши спеціальні курси, Михайло Маркович отримав звання сержант. У 1942 р. йому присвоєно військове звання лейтенант. 3 червня 1944 р. під час воєнних дій на Другому Білоруському фронті під Бобруйськом (Білорусь) був тяжко поранений. 25 жовтня 1944 р. демобілізований через поранення як інвалід Другої світової війни.
У 1944 р. М. Сиркін вступив на архітектурний факультет Харківського гірничого інституту. Проте в 1946 р. перевівся на другий курс Харківського інженерно-будівельного інституту. У 1947-1949 рр. закінчував навчання на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту в м. Києві та отримав спеціальність архітектора.
У 1948 р., одночасно з навчанням, працював виконробом на будівництві інституту легкої та харчової промисловості ім. Мікояна на вул. Володимирській у м. Києві.
За направленням з 1949 р. почав працювати архітектором у «Західшахтопроекті».
З 1951 р. доля пов"язала М. Сиркіна з інститутом «Укрдіпрошахт». Спочатку він брав участь у проектуванні та розробці низки проектів, які виконувалися в майстернях інституту в містах Києві, Харкові, Луганську, Сорокиному (тоді м. Краснодон) та інших містах України.
У 1952-1954 рр. за проектом М. Сиркіна збудовано клуб на 300 осіб в Кутейниково Донецької обл. 
Самостійну роботу в «Укрдіпрошахті» молодому архітектору почали доручати в 1953 р. Серед значних авторських робіт того часу сучасники відзначали проект будівлі в м. Сталіно (нині Донецьк) об"ємом 70 тис. м3 (у співавторстві з Є. Єжовою та іншими архітекторами).
У 1953 р. завершено будівництво спроектованого ним спільно з В. Фадеічевим та Б. Дзбановським Будинку техніки в м. Ворошиловграді (нині м. Луганськ).
У 1953-1955 рр. за його проектом зведено житловий п"ятиповерховий будинок на 40 квартир на вул. Прорізній, 32 в м. Києві.
У 1953-1955 рр. М. Сиркін запроектував типовий чотириповерховий кутовий житловий будинок на 41 квартиру (серія 1-412-4). У 1956 р. за цим проектом зведені будинки в містах Житомирі, Дніпропетровську (нині Дніпро), Ворошилограді (нині Луганськ), Кадіївці (нині Луганська обл.) та Дрогобичі.
У 1954 р. його прийняли до Спілки архітекторів УРСР.
У 1955-1956 рр. в м. Краснодоні (нині м. Сорокине Луганської обл.) за проектом М. Сиркіна збудовано готель на 110 місць.
У 1955-1956 рр. разом з групою архітекторів з інституту «Укрдіпрошахт» він розробив типові уніфіковані секції з великих стінових блоків для чотири-п"ятиповерхових житлових будинків.
У 1956-1957 рр. у м. Харкові за його проектом зведено житловий п"ятиповерховий будинок на 10 квартир у м. Харкові.
У 1958 р. М. Сиркін розробив пасажирський ліфтовий підйомник для санаторія Дніпро в Хараксі (м. Ялта).
У 1959 р. за його проектом зведено адміністративну будівлю Луганського Раднаргоспу.
У цьому ж році М. Сиркін став автором житлового мікрорайону в м. Луганську.
Проектував він і станції київського метрополітену: «Університет» (1960 р.), «Політехнічний інститут» (1963 р.), «Святошин» (1971 р.), «Майдан Незалежності» (1976 р.).
У 1961 р. М. Сиркін перейшов до КиївНДІПмістобудування.
У 1961 р. біля промислової розробки залізної руди (Південно-білозерське родовище) було засноване м. Дніпрорудне Запорізької обл. Автором генерального плану та одного з мікрорайонів міста став М. Сиркін.
У 1970-х рр. за його проектами зведено санаторії на 500 місць в містах Трускавці (1970 р.) і Моршині  Львівської обл., Одесі та Харкові (1973 р.).
У1974 р. його проект будівлі Інституту надтвердих матеріалів був відзначений премією 2-го ступеня Держбуду СРСР,
У 1975 р. М. Сиркін у співавторстві з В. Прачем та Ю. Чедаком розробили проект лікарні на 200 місць для вчених на вул. Смирнова-Ласточкіна, 22 (нині Вознесенський узвіз) в м. Києві.
Були і нереалізовані проекти, серед яких: адміністративна будівля в м. Москві (1952 р.; співавтор); адміністративна будівля в м. Ворошиловграді (1952 р.; нині м. Луганськ; співавтор); типовий адміністративно-побутовий комбінат на 1440 осіб для шахт (1953 р.; автор); типовий п"ятиповерховий будинок для районів Донбасу (1953 р.; автор), житловий будинок на вул. Мечникова в м. Києві (1955 р.; автор), типові будівельні лабораторії (1956 р.; автор).
У 1991 р. разом із сім"єю М. Сиркін виїхав за межі колишнього СРСР. Подальша його доля невідома

Список використаної літератури: 

  1. Сыркин Михаил Маркович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - 1956. - 6 л. 
  2. Фадеичев В. Молодые проектировщики Укргипрошахта / В. Фадеичев, И. Наседкин // Строительство и архитектура. - 1957. - № 7. - С. 12-13 : ил.