Троценко Віктор Карпович (1888–1978)

Віктор Карпович Троценко народився 4(13) травня 1888 р. у слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (нині село Сумського району Сумської області). Початкову освіту здобув у сільській школі (до іспитів не був допущений через систематичну неуспішність із закону Божого).
З 1903 р. працював модельником на сумському заводі сільськогосподарських машин. У 1904 р. влаштувався на роботу в Управління Білгородсько-Сумської залізниці, де як технік служби шляхів та будівель виконував роботи з проектування споруд, складання кошторисів, вів геодезичні зйомки. 
У 1908 р. В. Троценко працював помічником архітектора в Управлінні зі спорудження Північно-Донецької залізниці в м. Харкові. По закінченні будівництва залізниці перейшов на роботу в Управління зі спорудження каналізації Харкова, де у 1913 р. розробив проекти будівлі лабораторії, приймального резервуару та складної в конструктивному плані насосної станції. У цьому ж році брав участь у конкурсі на проект пам"ятника М. Лисенку; його проект було відзначено.
У роки Першої світової війни В. Троценко працював помічником архітектора, а згодом архітектором в Управлінні зі спорудження залізниці Мерефа-Харків. Разом з С. Таранушенком досліджує народні хати на околицях м. Харкова, робить їх обміри, виконує кресленики.
Паралельно з роботою навчався за програмою Московських заочних будівельних курсів, виконував курсові та дипломні проекти за програмою Харківського технологічного інституту й займався живописом. У 1910-1916 рр. брав участь у виставках Товариства харківських художників. 
На початку 1918 р. брав участь у конкурсах на проекти монументів героям революції та «За світовий комунізм». Згодом працював у Архібуді, проектуючи житлові будинки для робітників Донбасу.
У 1923 р. за проектом В. Троценка було зведено павільйон Української РСР на Всеросійській сільськогосподарській та кустарно-промисловій виставці в м. Москві. 
У 1924 р. за його проектом споруджено павільйон Української РСР на Всесвітній кооперативній виставці в м. Генті (Бельгія), а згодом ним було запроектовано вітрину кооперативної преси для Всесвітньої міжкооперативної виставки в м. Стокгольмі (Швеція). 
У 1924 р. за конкурсними проектами В. Троценка було збудовано три державні селища для робітників Харківського паротягобудівельного заводу. В. Троценко розробив декілька типів селищних житлових будинків на 2 та 4 квартири. Основним типом був чотириквартирний двоповерховий дворівневий будинок. Ці проекти відзначалися поєднанням раціональності, економічності, функціональності, масовості та декору.
У 1924 р. за успішний захист низки проектів (зокрема проекту залізничного вокзалу для м. Новомосковська) В. Троценку присвоєно звання архітектора. Він став першим дипломованим архітектором УРСР.
У 1925 р. архітектор виконав проект планування площі Дзержинського (нині площа Свободи) та прилеглих до неї територій, розробив проекти будинків-комун та секцій багатоповерхових будинків для м. Харкова, проект оригінального житлового будинку Відділення медико-біологічних досліджень і технологій.
У 1925-1926 рр. В. Троценко взяв участь у конкурсі на проект будинку-комуни на вул. Толкачівській у м. Харкові.
При правлінні тресту «Південсталь» у м. Харкові В. Троценко організував спеціальний відділ з проектування житла для металургів. У 1922-1930 рр. разом з іншими спеціалістами він розробив типові проекти житлових будинків і секцій, які в 1930-1931 рр. широко застосовувалися на будівництві соцмістечок в Донбасі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Керчі. 
Тоді ж за індивідуальним проектом В. Троценка зведено житловий будинок робітників «Південсталі» на вул. Дзержинського в м. Харкові. 
У 1930-1931 рр. збудовано першу чергу соцмістечка для працівників Криворізького металургійного заводу. На території цього кварталу в 1932-1933 рр. за проектами архітекторів П. Юрченка та Й. Каракіса було зведено діловий клуб (згодом Палац піонерів) і аптеку.
У сусідньому кварталі в 1930-1931 рр. за проектом В. Троценка зведено будинок-комуну молодих несімейних металургів на 1000 мешканців. 
У 1930 р. трест «Південсталь» був ліквідований. В. Троценко перейшов працювати в проектні організації Харкова, серед яких «Держбудпроект». Тут він розробив проект громадського центру соцмістечка Новий Харків при Харківському тракторному заводі (реалізована перша черга), типовий проект однокомплектної школи, за яким зведено п"ять будівель у м. Харкові, проекти житлових будинків для робочих міст Грозного, Єльця, Тули та Харкова, будинки культури в м. Воронежі, будівлі «Грознафти» у м. Грозному, будівлю «Доненерго» в м. Горлівці (нині Донецької обл.).
У роки Другої світової війни архітектор перебував у м. Харкові. За це його було ув"язнено та вислано в Сибір, де він продовжив працювати архітектором.
Після повернення із заслання в 1950-х рр. працював у «Харківжитлопроекті», харківському «Облпроекті» та харківській філії «Діпроміста». У 1954-1956 рр. брав участь у відновленні та реконструкції будинків відпочинку шахтарів, створив комплекс споруд «Донвугілля», разом зі співробітниками Академії архітектури УРСР розробив та реалізував проекти великоблочних багатоквартирних будинків для робітників заводу імені Ілліча в м. Жданові (нині м. Маріуполь Донецької обл.).
Крім архітектурної та будівельної діяльності В. Троценко захоплювався рисунком та живописом. Персональні виставки його робіт неодноразово проводилися в м. Харкові, одна виставка пройшла в м. Києві.
Помер В. Троценко 20 червня 1978 р. в м. Харкові.