Тукалевський Ігор Миколайович (1916–1995)

І. Тукалевський народився 13 червня 1916 р. в м. Ніжині Чернігівської області.
У квітні-вересні 1932 р. працював учнем електромонтера в м. Москві, після чого повернувся до рідного Ніжина.
Влітку 1939 р. І. Тукалевський працював десятником на будівництві школи в районі Зелений Яр у м. Запоріжжі.
Протягом 1935-1941 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, по закінченні якого отримав спеціальність архітектора.
У 1940 р. він розробив проект трикімнатного будинку для індивідуального забудовника, який у червні цього ж року був реалізований. Паралельно з проектною роботою І. Тукалевський працював помічником виконробу на будівництві залізничної станції м. Ніжина.
У червні-вересні 1941 р. завершив трирічні курси при Військово-інженерній академії ім. В. В. Куйбишева в селищі Нахабіно Красногірського р-ну Московської обл., отримавши військову спеціальність. Молодого лейтенанта одразу перекинули на Південний і Південно-Східний фронти спочатку заступником, а з липня до вересня 1942 р. - командиром роти окремого саперного батальйону. З вересня цього ж року І. Тукалевський служив помічником начальника оперативного відділу штабу 43-ої окремої Червонозоряної бригади спецпризначення на Сталінградському фронті. 
З початком відступу німецько-фашистських військ І. Тукалевського призначили начальником розвідвідділу штабу 23-ої окремої моторизованої штурмової інженерно-саперної Червонозоряної Перекопської орденів Суворова ІІ ступеня та Кутузова ІІ ступеня бригади резерву Головного командування на 4-му Українському фронті. Ця бригада брала участь у форсуванні Дніпра та визволенні Правобережної України. У червні 1944 - липні 1945 рр. І. Тукалевський служив старшим помічником начальника оперативно-розвідувального відділу штабу тої ж бригади на І-му Українському фронті.
У липні 1945 р. І. Тукалевського демобілізовано. Він повернувся на місяць до малої батьківщини - м. Ніжина, де відновлювався після страхіть війни.
За роки війни молодий архітектор був залучений до планування та керівництва будівництвом різних воєнних споруд: військового табору корпусного значення в районі Альмінського водосховища (Крим; 1944 р.; розробив просторові вирішення клубної частини: зелений театр, бібліотека, стадіон), військовий табір у Підмосков"ї (1944 р.; розробив просторові рішення клубної частини), військове містечко з використанням збірно-розбірних будинків фабричного виготовлення (1945 р.; у співавторстві).
Розпочавши війну лейтенантом І. Тукалевський дослужився до рангу майора [1]. Мужність військового-архітектора була відзначена: орденами: Леніна (1945), Червоного Прапора (1944), Червоної Зірки (1942), медалями «За відвагу» (1942), «За оборону Сталінграда» (1943), «За перемогу над Німеччиною» (1945).
У липні 1945 р. І. Тукалевський почав працювати в Управлінні у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР заступником начальника відділу житлових і цивільних споруд у м. Києві, де працював до 1952 р. 
У 1947 р. архітектор розробив типові проекти надгробних пам"ятників воїнам, які полягли в роки Другої світової війни.
У 1947 р. І. Тукалевський проводив технагляд на будівництві житлового будинку на вул. Заньковецької, 5/2 у м. Києві. Згодом архітектор з родиною (а в нього в 1947 і 1960 рр. народилися відповідно син Владислав і донька Тетяна) оселиться в в цьому будинку.
У 1948 р. І. Тукалевський розробив типовий проект дитячого садка на 50 дітей.
У 1948 р. архітектор взяв участь у двох конкурсах, оголошених Спілкою архітекторів УРСР в м. Києві: на проект котеджу на 5 кімнат і на проект кінотеатру.
У цьому ж році почалася викладацька діяльність архітектора: він був учителем історії мистецтв Київської школи прикладного мистецтва (до 1952 р.).
У 1949 р. І. Тукалевського прийняли до Спілки архітекторів УРСР.
Протягом 1952-1953 рр. І. Тукалевський працював начальником архітектурно-будівельного відділу Укрдіпроводбавовни в м. Києві. 
Як головний архітектор у 1952 р. він розробив проект Благовіщенської насосної станції, у 1953 р. - Серагоської насосної станції. 
У 1952 р. І. Тукалевський був головним архітектором проекту гідровузла Молочанського водосховища Південноукраїнського каналу.
У цьому ж році архітектор розробив проект забудови автостради в м. Києві.
У 1953 р. І. Тукалевський запроектував приймальний басейн зрошувальної станції Південноукраїнського каналу.
У 1953-1960 рр. працював головним архітектором в інституті «Київпроект».
У 1954 р. І. Тукалевський розробив проект забудови вул. Набережно-Хрещатицької і житлового будинку на вул. Володимирській, 63 (у співавторстві) у м. Києві.
Цей рік ознаменувався також конкурсом на проект монументу на честь возз"єднання України з Росією. І. Тукалевський запропонував власне бачення тріумфальної арки. Його проект журі відзначило дипломом.
У 1955 р. архітектор у співавторстві розробив проект житлового будинку на вул. Тарасівській.
У 1956 р. працював над проектом нових корпусів Київського державного університету.
У 1957 р. розробив проект школи на 960 учнів на Брест-Литовському шосе (нині просп. Перемоги) в м. Києві.
У 1957-1958 р. І. Тукалевський розробив проект планування та забудови Чоколівського масиву.
У 1958 р. за його проектом споруджено Інститут хімії високомолекулярних сполук Академії наук УРСР [2].
У 1958-1962 рр. архітектор розробив проект пансіонату (літнього містечка) в урочищі Чорторий під м. Києвом.
У 1959 р. І. Тукалевський працював над проектом планування і забудови Печерської площі в м. Києві.
З 1960 р. - головний інженер управління проектування Держбуду УРСР.
У рамках допомоги відновленню м. Ташкента після потужного землетрусу (5,2 бали), який відбувся 26 квітня 1966 р. (рівно за 20 років до іншої, техногенної катастрофи - вибуху на Чорнобильській АЕС  ), І. Тукалевський у співавторстві з іншими архітекторами інституту Укрміськбудпроект і Держбуду УРСР підготували технічну документацію на 32 тисячі кв. м житлової площі для будівництва в районі Чіланзаре [3]. 
Протягом 1970-1978 рр. за проектом І. Тукалевського зведено будинок інституту Діпроцивільпромбуд у м. Києві (у співавторстві) [4].
У 1975 р. архітектор розробив проект будівлі інституту Укрдіпропромсільбуд у м. Києві (у співавторстві) [5], в якому він працював головним архітектором.
У 1976 р. І. Тукалевський разом з В. Скуратовським консультували комплексну серію 26 великопанельних житлових будинків і громадських будівель (архітектори Р. Книжник, І. Райхлін, Л. Шигимага, І. Зоріна, Л. Задков, С. Іноземцева) [6], розроблену інститутом Діпроцивільпромбудом.
У 1981 р. за проектом архітектора було реконструйовано будівлю костелу (архітектор В. Городецький) в м. Києві під зал органної і камерної музики.
І. Тукалевський, будучи головним редактором журналу «Строительство и архітектура», був постійним його дописувачем.
Серед інших споруд архітектора: пансіонат «Дніпровські хвилі» (1959), Палац урочистих подій (1976), житловий район «Південний» на 30 тисяч осіб із застосуванням методу фокусування та блок-секцій у м. Чернівцях (1979; за участю архітектора А. Збарзького [7]).
Помер І. Тукалевський у 1995 р. в м. Києві.