Вайнштейн Самуїл Миронович (1918–1996)

Самуїл Миронович Вайнштейн - кандидат архітектури (1950), лауреат Ордена Червоної Зірки (1945), медалей «За оборону Києва», «За оборону Кавказу», «За оборону Сталінграда», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною».

Самуїл Миронович Вайнштейн народився 12 лютого 1918 р. у м. Києві.

У 1934 р. працював художником стадіону «Динамо» в м. Києві.

У 1934-1941 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, який закінчив за фахом архітектора.

З початком Другої світової війни мобілізований в ряди Червоної армії, де був інженером. У 1944-1945 рр. за проектами С. Вайнштейна зведено також низку монументів: пам"ятник - братську могилу полеглим бійцям м. Хатван (Угорщина), монумент загиблим офіцерам у м. Хатвані, монумент - братську могилу танкістам у м. Клуж (нині м. Клуж-Напока, Румунія), монумент загиблим офіцерам у м. Мішкольц (Угорщина), монумент воїнам Радянської армії у м. Банська Бистриця (нині Словаччина).

З 1946 р. - член Спілки архітекторів України. Був членом секції критики, пропагандистом-керівником семінару з естетики.

У 1946-1950 рр. був аспірантом Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР (викладачі О. М. Вербицький та В. Г. Заболотний).

У 1948 р. С. Вайншейн розробив проекти меблевої фурнітури з металу, пластика та дерева, які стали експериментальними зразками.

У 1950-1955 рр. - молодший науковий співробітник Академії архітектури УРСР. Він займався розробкою проектів клубів як самостійно, так і у співпраці, зокрема з архітектором М. Коломійцем.

У 1951 р. розробив проект клубу на 460 місць в с. Піщаному Черкаської обл., який був реалізований у 1955-1956 рр.

У 1952 р. за його проектом зведено Палац культури на 530 місць (у співавторстві з М. Коломійцем) у м. Нова Каховка Херсонської обл., а також проект благоустрою та малих архітектурних форм.

У цьому ж році спільно з архітекторами О. Касьяновим та А. Маторіним розробив проект центральної площі в м. Нова Каховка.

У 1953 р. С. Вайнштейн спільно з архітекторами О. Касьяновим, А. Маторіним і Г. Шлаканьовим виконали проект Будинку рад у м. Нова Каховка (зведений у 1954-1956 рр.).

У 1955-1957 рр. - вчений секретар Інституту архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР.

У 1956 р. С. Вайшнтейн брав участь у проектуванні адміністративного будинку для селища КремГЕС. Тоді ж спільно з архітектором М. Коломійцем розробив проект клубу для заводу «Червоний екскаватор» у м. Києві. У цьому ж році він виконав експериментальний проект клубу для села, що переноситься із зони затоплення, на 400 осіб.

У 1957 р. С. Вайнштейн у складі авторської групи розробив типові проекти комплексу громадських будівель (сільрада з відділенням зв"язку, правління колгоспу з агролабораторією, магазин з комбінатом побутового обслуговування, будинок приїжджих) для забудови сільських центрів, які було реалізовано, зокрема, у с. Ксаверівці Васильківського р-ну Київської обл. Спільно з архітектором Е. Грінгофом також було розроблено типовий проект клубу на 500 осіб, реалізований у тому ж селі.

У 1958 р. за проектом С. Вайнштейна збудовано клуб на 550 місць у с. Веселому. Цього ж року у складі групи авторів він брав участь у розробці проекту експериментального мікрорайону на Батиєвій горі в м. Києві.

У 1958-1963 рр. - старший науковий співробітник Інституту архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР.

Плідним для архітектора був 1961 р., коли він у групі авторів працював над проектами експериментального житлового району в Дарниці, блоку первинного обслуговування на 2 тисячі осіб, громадського центру мікрорайону на 6 тисяч мешканців, громадського центру мікрорайону на 9 тисяч мешканців.

У наступному році також у групі архітекторів С. Вайнштейн працював над проектами торговельного центру житлового району на 30 тисяч мешканців, громадського центру мікрорайону на 6 тисяч осіб для південних районів УРСР.

З 1963 р. - старший науковий співробітник КиївЗНДІЕП.

У 1963 р. з групою архітекторів С. Вайнштейн розробив проекти центру щоденного обслуговування на 4 тисячі осіб, центру щоденного обслуговування на 6 тисяч осіб, експериментальної будівлі побутового обслуговування житлового району на 45 тисяч осіб.

У 1964 р. за проектом, у розробці якого брав участь С. Вайнштейн, було реалізовано переробку клубу на 500 місць у с. Моринцях Черкаської обл. (змінено планування другого поверху та зовнішній архітектурний вигляд).

С. Вайнштейн є автором книг «Новая Каховка» (1957), «Сельськие общестенные здания» (1961, у співавторстві), а також низки статей з питань теорії та практики архітектури, опублікованих у галузевих періодичних виданнях, серед яких «Вестник Академии строительства и архитектуры УССР», «Вестник Укргипросельстроя», «Архитектура СССР», «Строительство и архитектура», «Клубы», «Сборник УНИИТ» та ін.

Окрім проектної діяльності, С. Вайнштейн є автором художніх робіт. Зокрема, частина з них була представлена на Республіканській виставці акварелі та рисунку в 1960 р.

Помер С. Вайнштейн 21 квітня 1996 р. в м. Києві.