Веснін Олександр Олександрович (1883–1959)

Олександр Веснін народився 28 (16) травня 1883 р. в м. Юр’євець (нині Іванівська обл., РФ) в родині купця І гільдії.

У 1901 р. закінчив Практичну академію комерційних наук у м. Москві.

Протягом 1907–1911 рр. навчався в художніх студіях К. Юона та Я. Ционглінського.

У 1912 р. О. Веснін закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів.

Протягом 1912–1913 рр. Олександр Олександрович навчався в художній студії архітектора В. Татліна.

У 1915 р. О. Веснін виконав розпис плафонів парадного залу в будинку Я. Сироткіна в м. Нижньому Новгороді.

У 1918 р. разом з братом Віктором брав участь в художньому оформленні Червоної площі та Кремля до Першотравневого свята. У цьому ж році взяв участь у виставках картин Лівої федерації художників-живописців та профспілок художників-живописців.

У 1920–1921 рр. О. Веснін викладав рисунок у Московському інституті цивільних інженерів.

У 1921–1924 рр. працював професором живописного, театрально-декоративного та архітектурного відділів Вищих художньо-технічних майстерень (ВХУТЕМАС).

У 1922 р. взяв участь у пересувній виставці картин художників РРФСР у містах Амстердамі, Венеції, Римі.

У 1925 р. О. Веснін брав участь у Міжнародній виставці нового декоративного мистецтва в м. Парижі.

Протягом 1925–1931 рр. був головою Об’єднання сучасних архітекторів.

У 1926–1930 рр. працював відповідальним редактором (разом з архітектором М. Гінзбургом) журналу «Современная архитектура».

У 1928 р. спільно з братами В. та Л. Весніними виконав проект пасажирського вокзалу в м. Києві.

Протягом 1929–1930 рр. розробив конкурсні проекти театру масової музичної дії та Будинку уряду Української РСР у м. Харкові (обидва у співавторстві з братами).

У 1930–1936 рр. О. Веснін був професором Московського архітектурного інституту.

Протягом 1933–1955 рр. керував (до 1950 р. спільно з братом Віктором) архітектурно-проектною майстернею Мосради (згодом Наркомважпрому та Міністерства нафтової промисловості).

У 1933 р. спільно з В. Весніним та М. Гінзбургом архітектор виконав проект Будинку радянських організацій у м. Дніпропетровську (нині м. Дніпро).

У 1934 р. брав участь у конкурсі на проект Урядової площі в м. Києві, до якого підготував 2 варіанти (один спільно з В. Весніним, другий – з С. Лященком).

У 1939–1955 рр. – дійсний член Академії архітектури СРСР, у 1956–1959 рр. – почесний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

У 1937–1938 рр. виконав конкурсний проект Павільйону СРСР на Всесвітній виставці в м. Нью-Йорку (США).

У 1947 р. був керівником проекту планування та забудови селища при Новокуйбишевському заводі.

Протягом останніх років життя (1951–1959 рр.) займався живописом у Москві та Підмосков’ї.

Серед інших проектів архітектора: прибутковий будинок у Мамоновському провулку в м. Москві (1910 р.), фасад Головного поштамту на вул. Мясницькій у м. Москві (1911 р.; у співавторстві В. та Л. Весніними), банк Юнкера на вул. Кузнецький міст у м. Москві (1913 р.; у співавторстві з В. та Л. Весніними та В. Ераміщанцевим), особняк Арацького на вул. Першій Міщанській у м. Москві (1913 р.; у співавторстві з В. Весніним), церква в с. Воскресенському (1913 р.; у співавторстві з В. Весніним), церква в с. Катунки Нижньогородської губернії (1913 р.; у співавторстві з В. та Л. Весніними), церква в с. Пурехе Костромської губернії (1913 р.; у співавторстві з В. Весніним), особняк Д. Сироткіна в м. Нижньому Новгороді (1914 р.; у співавторстві з В. та Л. Весніними), меморіальна каплиця в с. Красновидове (1915 р.), будівля Московського відділення «Ленинградской правды» (1924 р.; у співавторстві з В. Весніним), планування селищ Азнафти (1925 р.; у співавторстві з В. Весніним, О. Іваницьким), санаторій «Гірське повітря» в Мацесті (1928 р.; у співавторстві з Л. Весніним), робочий клуб у Чорному місті в м. Баку (1928 р.; у співавторстві з Л. Весніним), пам’ятник-надгробок Весніних на Старому Новодівочому кладовищі в м. Москві (1939 р.), типові проекти планування та забудови робочих селищ для евакуйованих заводів (1942–1945 рр.) тощо.

Як театральний художник О. Веснін брав участь у художньому оформленні п’єс Скриба «Путь к славе» та Бомарше «Одруження Фігаро» в Державному малому театрі (1919 р.), Гоголя «Ревізор» в Державному малому театрі (1920 р.), Луначарського «Олівер Кромвель» для Малого театру (1920 р.), містерії Клоделя «Благовіщення» в Московському камерному театрі (1920 р.), казки Топеліуса «Перлина Адальміни» в Театрі для дітей (1921 р.), трагедії Шекспіра «Ромео та Джульєтта» для Московського Камерного театру, трагедії Расіна «Федра» в Московському Камерному театрі (1922 р.), постановки Честертона «Людина, яка була четвергом» у Московському Камерному театрі (1923 р.) тощо.

О. Веснін помер 7 листопада 1959 р. у м. Москві.