Власов Олександр Васильович (1900–1962)

Олександр Васильович Власов народився 1(13) листопада 1900 р. в с. Велика Коша Тверської губернії (нині РФ) у родині лісівника (фахівця з лісництва), яка походила з дворян. У 1918 р. закінчив 8-у гімназію в м. Москві.
Протягом 1920-1928 рр. О. Власов навчався на архітектурному відділенні інженерного факультету Московського інституту цивільних інженерів (нині - Московське вище технічне училище) й брав активну участь в архітектурному житті.
Ще в часи навчання в інституті О. Власов часто зі співавторами пропонував на конкурс декілька варіантів проектів за різними назвами. Журі присуджувало премії і вже після відкриття конвертів, які відкривають імена, виявлялося, що, наприклад, у 1925 р. О. Власов з архітектором С. Андреєвським отримав дві перші, три другі і дві треті премії за проекти типових житлових будинків для робітників у м. Ростові-на-Дону. У 1926 р. він разом з архітекторами В. Кратюком і М. Поляковим взяли участь у конкурсі на житлові будинки для м. Ярославля. З п"яти запропонованих варіантів вони отримали дві перші і три другі премії. Під час навчання О. Власов виконав 18 робіт, що були відзначені преміями на конкурсах. Дипломним проектом О. Власова був Палац Праці для м. Дніпропетровська
У 1928 р. керівництво інституту цивільних інженерів вирішило залишити його на викладацькій роботі. Через два роки архітектурне та фабрично-заводське відділення інженерно-будівельного факультету інституту було об"єднане з архітектурним факультетом ВХУТЕІН в Архітектурно-будівельний інститут, де О. Власов викладав на кафедрі архітектурного проектування до 1936 р.
У серпні 1929 р. разом з іншими молодими архітекторами О. Власов заснував Всеросійське об"єднання пролетарських архітекторів (ВОПРА), які намагалися створити новий стиль в архітектурі. Основними критеріями роботи ВОПРА були економічність і раціоналізм.
У 1930 р. архітектор разом з М. Поляковим і Д. Бабенковим розробляли планування м. Новосибірська. З цими ж архітекторами вони розробили два варіанти проектів театру в м. Ростові-на-Дону, що отримали на конкурсі другу та четверту премії.
Протягом 1930-1935 рр. О. Власов працював над проектом Комуністичного вузу імені В. І. Леніна в м. Москві. Через початок Другої світової війни будівництво було завершене в 1959 р.
О. Власов взяв участь у міжнародному конкурсі, оголошеному Виконкомом Харківського округу на проект «Театру масової музичної дії» і отримав першу премію. Проте проект залишився нереалізованим.
У 1931 р. О. Власов розробив проект драматичного театру на 1500 глядачів у м. Іваново (у співавторстві з М. Кадніковим). Проект був реалізований у 1932-1940 рр.
У цьому ж році архітектор разом зі студентами П. Гришиним, В. Желтіковим, В. Новосадовим, Р. Троцьким та інженером Г. Кузнєцовим взяли участь у Міжнародному конкурсі на проект Палацу Рад, де отримали другу премію.
У 1932 р. було утворено майстерню № 2 Моспроекту, яку очолив О. Власов. Під час роботи в майстерні, він разом з М. Поляковим і В. Кратюком розробили планування Москви (1932), самостійно архітектор запроектував трибуни й набережну Центрального парку культури та відпочинку (1933), у співавторстві з В. Москвіним, А. Натальченком, Н. Шмідтом розробив генплан Центрального парку культури та відпочинку (1934), а також проекти окремих споруд парку (1934).
У 1935 р. О. Власов став головним архітектором Центрального парку культури та відпочинку в м. Москві. У 1937 р. на міжнародній виставці в м. Парижі за роботу над плануванням і розбудовою парку О. Власов отримав «Гран прі».
Наприкінці 1930-х рр. його призначили керівником 8-ї архітектурної майстерні та магістральним архітектором південно-західного напряму.
У 1940 р. О. Власова обрано членом-кореспондентом Всесоюзної академії архітектури.
У 1941 р. О. Власов розробив проекти сільських житлових будинків.
Під час Другої світової війни О. Власов разом з Академією архітектури евакуйований в Чімкент, де вирішував проблеми з відновлення зруйнованих міст. Там він створив проект генплану центрального міського парку культури й відпочинку для Чімкента, працював над проектами малих архітектурних форм для цього парку.
Навесні 1944 р., після звільнення м. Києва від німецько-фашистських загарбників, О. Власов призначений його головним архітектором. Проект відновлення Хрещатика, розроблений головним архітектором у співавторстві з архітекторами А. Добровольським, Б. Приймаком, О. Заваровим, В. Єлізаровим  і О. Малиновським, переміг на конкурсі й був реалізованим.
Працював О. Власов над генеральним планом всього м. Києва. За його проектом було створено Ботанічний сад, що плавно переходив у Парк відпочинку.
У 1946-1948 рр. він керував кафедрою архітектурного проектування Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР.
З 1947 р. архітектора О. Власова обрано дійсним членом Академії архітектури УРСР, а також депутатом Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
У своїй творчості Олександр Васильович поєднував увагу й любов до найдрібніших деталей, створюючи філігранне мереживо в камені (Білий зал Центрального Будинку архітектора), з розмахом містобудівельних композицій, що перетворювалися в прекрасні міські парки. Крім того, він був прекрасним графіком, віддаючи перевагу техніці офорту.
У 1950 р. О. Власова призначено головним архітектором м. Москви. Він одразу приступив до розробки генерального плану, який був затверджений у 1952 р.
У 1959 р. за його проектом завершено будівництво Центрального стадіону в Лужниках (м. Москва).
У 1960 р. О. Власова обрали першим секретарем Спілки архітекторів СРСР.
О. Власов - лауреат Ленінської премії (1959) і Державної премії СРСР (1950). Нагороджений численними медалями.
О. Власов помер у вересні 1962 р. у м. Москві, похований на Новодівочому кладовищі. Іменем О. Власова названо вулицю в Нових Черемушках (РФ).