Яблонський Дмитро Нилович (1921–2001)

Дмитро Нилович Яблонський народився у 1921 р. в м. Смоленську (РФ).
Протягом 1938-1946 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту, по закінченні якого отримав спеціальність архітектора-художника.
У 1946 р. Д. Яблонський у співавторстві зі скульптором М. Вронським розробив проект пам"ятника професору В. Образцову на території сучасної Олександрівської клінічної лікарні м. Києва (відкритий у 1950 р.).
У 1946-1948 рр. Д. Яблонський працював над генеральним планом відновлення та реконструкції м. Черкас.
Протягом 1946-1949 рр. він був молодшим науковим співробітником Інституту архітектури споруд Академії архітектури УРСР.
У 1946-1949 рр. у складі бригади архітекторів брав участь у роботі над проектом відновлення та реконструкції будівлі Верховної Ради УРСР.
У 1949 р. розробив проект агроміста в Черкаському районі (нереалізований). У цьому ж році Д. Яблонський брав участь на проект республіканської сільськогосподарської виставки (проект був ухвалений і доопрацьований іншими архітекторами), а в 1953 р. - на проект монументу на сільськогосподарській виставці (перша премія).
У 1951 р. працював над проектами двох станцій московського метрополітену «Київська» (нереалізовані).
У 1953 р. Д. Яблонський закінчив аспірантуру Академії архітектури УРСР, де навчався протягом 1949-1952 рр. Він захистив дисертацію на тему «Портали української архітектури XVII-XVIII ст.ст.» (науковий керівник В. Заболотний ).
У 1952-1956 рр. Д. Яблонський працював у Інституті архітектури споруд молодшим науковим співробітником.
У 1952 р. Д. Яблонського прийнято до Спілки радянських архітекторів УРСР.
Протягом 1953-1954 і з 1956 рр. працював викладачем кафедри архітектурного проектування Київського державного художнього інституту.
У 1954-1955 рр. архітектор працював над проектом комплексу великоблочних будівель у м. Жданові (нині м. Маріуполь Донецької області). Також у ці роки він створив уніфіковану серію секцій, затверджену Держбудом СРСР, для проектування житлових комплексів.
У 1955-1956 рр. він розробив серію уніфікованих нежитлових споруд з великих бетонних блоків, що була затверджена Держбудом УРСР.
У 1961 р. Д. Яблонський брав участь у конкурсі на проект монумента на честь 300-річчя возз"єднання України з Росією в м. Переяславі-Хмельницькому (заохочувальна премія).
З 1963 р. по 1992 рр. працював у Зональному науково-дослідному і проектному інституті типового і експериментального проектування житла та громадських будівель «КиївЗНДІЕП» начальником відділу, заступником директора з наукової роботи, головним науковим співробітником.
У 1974 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора архітектури.
У 1992 р. Д. Яблонський був обраний дійсним членом і головним ученим секретарем Української академії архітектури.
Протягом 1995-2001 рр. за його проектом на одній із центральних вулиць м. Макіївки (Московській) зведено Свято-Георгіївський собор, в архітектурі якого використано канонічні традиції храмобудування епохи Київської Русі.
Серед інших робіт архітектора - дослідження архітектурних пам"яток архітектури українського бароко, розробка проектів експериментальних житлових будинків в індустріальних конструкціях в містах Києві, Харкові, наукові дослідження з використанням електронно-обчислювальної техніки, розробка методології будівництва (серія «Мобіль»), проектна діяльність з розробки основних положень державної житлової політики, проектування храмових православних споруд та ін.
Автор близько 80 наукових праць: монографії «Порталы в украинской архитектуре XVII-XVIII ст.» (1995), книг «Жилые дома из крупных бетонных блоков» (1959), «Количественные методы решения задач типологии жилища» (1971) тощо, а також численних статей у галузевій періодиці.
Помер Д. Яблонський 12 вересня 2001 р. в м. Києві. Похований на Байковому цвинтарі.