Злобін Геннадій Карпович (1927)

Геннадій Карпович Злобін народився 15 жовтня 1927 р. в м. Кадіївці (нині м. Стаханів Луганської обл.) в родині шахтаря Карпа Григоровича та домогосподарки Тетяни Кирилівни.
З 1935 р. Г. Злобін навчався у середній школі № 2 м. Кадіївки. У зв"язку з початком Другої світової війни, 31 грудня 1941 р., родина Злобіних була евакуйована в с. Михайлівку в Казахстані. Тут Г. Злобін працював на кінному дворі. Влітку 1942 р. родина переїхала до м. Ленгеругля (Казахстан), де хлопчик продовжив навчання в сьомому класі середньої школи, яку закінчив у 1943 р.
У 1943 р. Г. Злобін влаштувався учнем у столярну майстерню рудоуправління Ленгеругля, а згодом перевівся учнем у механічний цех. У цьому ж році він пішов на навчання в Харківську спеціальну артилерійську школу, що розташовувалася неподалік від м. Чирчик. Після того, як Кадіївку було звільнено від німецько-фашистських загарбників (3 вересня 1943 р.), у 1944 р. Г. Злобін повернувся в рідне місто.
У 1944 р. вступив до Кадіївського гірничого технікуму, в 1945 р. - до Харківського інституту інженерів-механіків, після закінчення першого курсу якого перевівся до Харківського гірничого інституту, який закінчив у 1951 р., отримавши спеціальність гірничого інженера-шахтобудівельника. Після навчання був направлений на роботу під Ташкумир на уранові розробки (Ташкент), працював на будівництві поблизу Уч-Кургана.
У 1952 р. Г. Злобіна переведено на посаду головного інженера в системі Мінвугілля -працював у будуправлінні з відновлення шахти 4 біс м. Красного Луча Луганської області, а в 1953 р. - в апарат тресту «Краснолучшахтобуд».
У 1955 р. він взяв участь у Всесоюзній нараді молодих будівельників, що відбулася в м. Москві.
У 1956 р. було завершено будівництво шахти «Ново-Павлівська "Східна"», на якій Г. Злобін працював головним інженером. У 1957 р. його призначили начальником будуправління зі спорудження Харківських комсомольських шахт № 1 і № 2.
У 1957 р. Г. Злобіна призначили головним інженером тресту «Свердловськшахтобуд» у м. Свердловську, до складу якого входило 9 будівельних управлінь. У червні 1959 р. його переведено на посаду заступника головного інженера (з 1961 р. - начальник) комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у м. Красному Лучі.
У 1963 р. родина Злобіних переїхала до м. Києва. Це було пов"язано із запрошенням Геннадія Карповича на посаду заступника міністра новоствореного Міністерства будівництва УРСР, який відповідав за вугільну та гірничорудну промисловість.
Протягом 1964-1975 рр. Г. Злобін працював керівником відділу будівництва та народного господарства ЦК КП(б)У.
Протягом 1975-1990 рр. працював головою Держбуду УРСР. У 1990 р. Г. Злобін вийшов на пенсію.
Протягом 1990-1993 рр. був президентом Спілки цивільних інженерів.
У 1993 р. Г. Злобіна обрано президентом Академії будівництва України.
У 1997 р. Г. Злобіну присуджено премію Академії будівництва України ім. М. С. Буднікова, у 1981 і в 2000 р. - Державну премію в галузі науки і техніки.
Як науковець Г. Злобін є автором значної кількості публікацій, винаходів і патентів, серед яких монографія ««Капитальное строительство в Украинской ССР» (1984), «Чернобыль - послеаварийная программа строительства» (1998).